Перспективи української революції. Степан Бандера

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ, А НЕ ТІЛЬКИ ПРОТИРЕЖИМНИЙ РЕЗИСТАНС

Стаття ця звернена проти ворожих намагань тих противників українськогонаціоналізму, які в 1950-ті роки хотіли підірвати, чи звести на манівці українськийвизвольний рух. У той час деякі українські соціялісти й члени УРДП —Української Революційно-демократичної Партії, створеної на чужині ІваномБагряним, намагалися поширити концепцію націонал-комунізму й висунути, якпрапорне, гасло «За демократичний лад в Україні», а не гасло «За самостійнунаціональну державу українського народу». Вказуючи на небезпеку гасел «тількипротирежимної боротьби», Степан Бандера висвітлив теж фальшмосковсько-большевицьких «демократичних» гасел.Стаття була підписана повним іменем і прізвищем авїора й спершунадрукована в мюнхенському тижневику «Український Самостійник», рік І, чч. 4,5, 7, 8, 10–13 і 15 за 1950 р., згодом передрукована під скороченим заголовком (безслова «тільки») в місячнику «Вісник», Нью-Йорк, вид. ООЧСУ, рік III, чч. 2/37 до12/47, лютий-грудень 1950, а згодом у збірці «Україна проти Москви», вид. ЗЧОУН, Мюнхен, Бібліотека Українського Підпільника, ч. 2, 1955 р., стор. 338–388.Уривки чи розділи з цієї статті були друковані: під заголовком «Нашавизвольна концепція» у «Вояцькій Варті», сторінці Т-ва кол, вояків УПА в Канаді йЗСА, рік VIII, ч. 5/35, додатку до тижневика «Гомін України», рік XVI, ч. 43/805 з17 жовтня 1964; під заголовком «Наше становище до Росії» в тижневику «ШляхПеремоги», Мюнхен, рік XV, ч. 41/764 з 13 жовтня 1968 р. і в «Гомоні України»,Торонто, рік XXI, чч. 23/1046 і 24/1047 з 31 травня і 7 червня 1969 р. 

* * * 

Український визвольний рух, мотором якого е ідеологія і концепція українськогореволюційного націоналізму, єдиний в цілому нашому політичному житті останніх двохдесятиріч, іде послідовно своїм шляхом, постійно зростає, продовжує і поширює своюборотьбу через усі величезні потрясення і зміни, що їх переживає наша Батьківщина. Вінпереборює всі намагання ворогів України знищити його.Большевицька Москва слушно вбачає в українському націоналістичному,революційно-визвольному русі найнепримиреннішого, найнебезпечнішого ворога, щобезупинно, веде боротьбу з нею на всіх фронтах і відтинках, який все наступає, не тількипідтримує, але й успішно поширює, скріплює протибольшевицьку визвольну революцію.Наша боротьба з Москвою ведеться скрізь, в Україні, серед інших народів поневоленихбольшевизмом, і на закордонних теренах. Рівнорядно з нашим наступом на позиціїмосковського імперіялізму й комунізму, большевики ведуть усильні намагання, щобзнищити наш рух усюди, докорінно. Головний фронт боротьби проходить на УкраїнськихЗемлях. На закордонних теренах існує його продовження, скрізь діє націоналістичний рух, якодностайна сила й акція.Всі намагання Москви знищити український націоналістичний,революційно-визвольний рух ОУН-УПА фізично, тотальним наступом з чола — виявилисьдаремними. Не зважаючи на найтяжчі умови боротьби й великі жертви, наш рух продовжуєборотьбу, розвивається далі. Велика, чиста ідея української нації, змагання за волю Україний за Божу Правду на українській землі — це невичерпне джерело сили нашого руху, авитворені в боротьбі ви-соковартісні прикмети націоналіста-революціонера, досконаліметоди організації і способи дії дають йому незламну снагу, міць і гарт. Бог благословить іспомагає нашу боротьбу за правду, проти червоного царства сатани.Ворог розуміє, що самим фізичним винищуванням йому не зламати українськоїреволюції, українського націоналізму. Тому він докладає всіх зусиль, щоб заатакувати саміджерела й головні внутрішні підпори його міці, конечно намагається нищити саму ідеюукраїнського націоналізму.Проти націоналістичного руху, як в Україні, так і на чужині, большевики ведуть впертенамагання знищити його, розкласти. Але пряме атакування його з большевицьких позицій єбезуспішне. Тому ворог намагається досягти своєї мети з допомогою тихпроти-націоналістичних чинників і явищ, які існують в українському політичному житті закордоном. Він старається різними способами використовувати їх для себе, підсилювати іспрямовувати на потрібні йому рейки. Бити націоналістичний рух таки українськими руками— це головна напрямна большевицької диверсії.До таких самих наслідків, корисних большевицьким бажанням, ведуть наідеологічному й політичному відтинку всі тенденції наближення до комуністичних позицій,будування на них перехідних помостів. Затерти чітку межу поміж самостійницьким,визвольним рухом і російщиною чи комунізмом, засипати провалля поміж ними — це першамета ворожих намагань по лінії ідейної демобілізації українського самостійництва. Кожнетого роду явище, що творить вилім у непримиренності супроти ворога і його позиції —шкідливе визвольній справі, без уваги на те, з яких мотивів воно походить.В українському політичному житті за кордоном існує багато таких проявів, якісприяють большевицьким намаганням знищити націоналістичний рух і підривати йоговизвольницьку дію. Вони мають різнородні причини, а серед їхніх заступників і виконавцівчасто недостає належного усвідомлення й розуміння того, яку шкідливу роботу вонивиконують у відношенні до визвольної протимосковської боротьби. Але таке нерозуміння анітрохи не зменшує шкідливости таких явищ. Вони за своєю суттю ідуть на користь ворожимнамаганням. Навпаки, це часто збільшує ту шкідливість і покривається з головноютенденцією большевицької Москви — атакувати, підривати й нищити самостійнийнаціоналістичний рух з нібито українських позицій, українськими руками, впрягти до того йвикористовувати українські сили. В оцінці й у трактуванні таких явищ мусимо дивитися впершу чергу на їхнє діяння і наслідки, а не тільки на спонуки й наміри їхніх спричинників.Боротьба на ідеологічно-політичному фронті проти всіх родів московського наступу йпідступу має першорядне значення в цілому визвольному змаганні. Націоналістичний рухмусить виступати цілком чистий і революційно-безкомпромісовий проти всього, щопоходить від московського большевизму, або до нього доводить, хоч би в дальших, зразуневидних наслідках. Усі питання ідеологічного й політичного порядку треба розглядатипередусім з погляду боротьби з московським імперіялізмом і його формою-інструментом —комунізмом. Все, що послаблює наші позиції в тому відношенні, що притуплює, зменшує чизатемнює діяметральну протиставність, революційну непримиренність, ідейно-моральну йпрограмово-концепційну вищість українського націоналізму супроти московськогобольшевизму — треба викривати й усувати з нашого політичного життя. У такому теж плянімусимо розглядати те, що діється на міжнародньому форумі, й розшифровувати справжній,глибоко прихований сенс усього того, до чого больше-вики прикладають руки,большевицьку стратегію на ідейному форумі в світовому маштабі.Ставимо собі завдання докладніше висвітлити деякі намагання з боку відкритих іпритаєних противників українського націоналізму звести визвольний рух з його властивогошляху, підсунути йому неправильні і шкідливі позиції. Не займаємося тут тим, що відкритопоборює, опрокидує революційно-визвольний рух. Хочемо виявити справжню істоту такихявищ, які роблять це при сповид-ному прихильному до нього відношенні.Провідна, і для всіх того роду намагань спільна, лінія полягає в тому, щоб сучаснувизвольну боротьбу звести з її націоналістичного шляху, шляху повноцінної УкраїнськоїНаціональної Революції — на шлях тільки протирежимного спротивурезистансу. Ця лініяспільна і для тих, які з різних причин відійшли від українського націоналізму чи неспроможні його сприйняти й хотіли б потягнути за собою на протинаціоналістичні манівціцілий визвольний рух, як і для тих, що уважають таку лінію за перехідний, тепер конечнийетап до підкошення і повного знищення визвольного РУХУ.