Трансміграція в гарматне м'ясо, для реабілітації лиходія

Розділ 19

Лін Ся одразу збентежився. Неважливо, чи бачили його жалюгідний вигляд інші люди, але бути виявленим Ю Джи Дзюе або Сон Сяо Ху було жахливо на зовсім іншому рівні. Здавалося, що як їхній старший брат він був надто марним... З великими труднощами він поспішно натягнув тонку ковдру, щоб накритися, його щоки злегка палали від сорому, коли він пробурмотів:

— Це тому, що я порушив правило секти... Ці рани тільки виглядають страшно, мені зовсім не боляче.

Після поранення він постійно лежав на животі, і його голос все ще залишався сухим і хрипким. Зараз у нього також боліла шия через те, що йому доводилося підняти голову на деякий час, тож він мимоволі опустив її назад.

Почувши слова Лін Ся, Ю Джи Дзюе відчув, як стиснулося його серце, через що ще більше розлютився, алевін не знав, як виплеснути цю хвилю образи, що загрожувала переповнити його. Він глибоко вдихнув і вперто стягнув тонку ковдру, відкинувши її вбік.

Ноги Лін Ся були довгими й тонкими, і Ю Джи Дзюе ніяково перевів погляд вгору. Його сідниці й невелика частина стегон все ще були надзвичайно розпухлими, а фіолетові синці виглядали ще більш зловісно і лякаюче на тлі світлої і гладкої шкіри внизу. Залишкові плями крові все ще покривали рани, і можна було уявити, наскільки трагічно це було колись.

— Минуло вже п'ять днів. Я все думав, чому ти не приходиш до мене, а потім це перше, що я побачив, прийшовши, – Ю Джи Дзюе намагався зберігати спокій, але не зміг стримати гніву в голосі. — Хто саме це зробив? Я піду допитаю того, хто керує цим місцем!

Останні кілька слів були наповнені слідами потужної люті, яка несподівано змусила Лін Ся здригнутися з переляку. Він поспішно спробував підвестися і смикнув Ю Джи Дзюе за клаптик одягу, закликаючи:

— А-Дзюе, не йди!

Ю Джи Дзюе боявся, що у Лін Ся знову відкриються рани, тому завмер на місці. Прибравши безжальний вираз з обличчя, він повернувся і сказав:

— Забудь, я спочатку нанесу ліки.

Сказавши це, він зняв з пояса сумку, дістав звідти маленьку нефритову пляшечку і намазав на кінчик пальця білу мазь, готуючись нанести її на рани Лін Ся. Цю сумку і пляшечку йому видали нещодавно, а ліки в ній були найкращими в секті Шао Ян.

Лін Ся швидко ухилився і наполягав:

— Я зроблю це сам.

Його рани були розташовані у надто незручному місці, і навіть якщо це був хтось дуже близький, це все одно було надто соромно.