Між двох вогнів

Частина 5

Скільки вона так стояла, закам'яніла й замріяна? Хвилину, п'ять, чи може усі п'ятнадцять? Невже Джейн і справді була не проти, щоб Галлі притис її до дерева, спантеличив ще більше, змусив зніяковіти? Вона так хотіла заперечити своїм думкам, але лише уявивши це, внизу живота так приємно тягнуло, що затуманений розум плутався ще більше. Галлі підходив так близько декілька разів, дивився в очі так дивно, що Джейн не розуміла цього погляду, розглядав її обличчя, міг торкнутися, але нічого не робив. Це мало б радувати, але чомусь лише дратувало. Якщо він хотів щось зробити, то чому не зробив? Галлі ніби перевіряв її на стійкість, чи витримає вона ці погляди, цю близькість. Нащо Галлі робить це? Невже у нього нова розвага? Але як він вимовив її ім'я...

«Прийди до тями!» - волала на себе Джейн, намагаючись достукатися до здорового глузду.

Це дурниці, Джейн не може бажати близького контакту з людиною, з якою заледве спілкувалася, і яка не має до неї жодних почуттів, крім потреби подражнити, чи поглумитися. Та й вона сама ніколи не відчувала до нього нічого, навіть ненависті за його дурні жарти чи докори. Думати про такі речі, як близькість з ним, чи щось подібне, неправильно.

Готова закричати, Джейн стиснула пальці в кулаки і пішла в протилежному від поселення напрямку. Бажаючи побути вже нарешті наодинці з собою та нормально подумати.

                                  ***

Наступні декілька днів минули швидко. Джейн не йшла до лісу, коли не була впевнена, чи не буде там ще когось окрім неї. Часто уникала моментів, де вона лишалася віч-на-віч з Мінхо, або з Галлі. І весь час міркувала, про свої зміни, про почуття, про бажання та відчуття, яких прагнуло її серце і тіло. Усе ділилося на правильно і неправильно, на можливе і неможливе, усе було надто складно, щоб прийняти миттєве рішення. Однак миттєвих рішень ніхто і не потребував. Чи зміниться усе, якщо Джейн дасть собі волю в бажаннях? Очевидно, що зміниться. Але так чи так, все може вийти з-під контролю, і що робити тоді?

Сидячи на кам'яному виступі, на який вона прийшла, коли побачила Галлі, Джейн вдивлялася у сонячне ранкове небо. Це вже другий ранок, який вона проводить тут, не переймаючись, що на пляжі можуть з'явитися Мінхо та Галлі, разом чи поодинці. Бо вчора так і сталося. Галлі прийшов на своє місце, щоб, либонь, поміркувати про щось, і побачив її. Може саме тому, що побачив, Галлі не став знімати з себе футболку, а просто легенько кивнув в знак вітання і розсівся на піску, спиною до неї. Її приємно вразило те, що Галлі привітався, що не надокучав хоча б в житті, коли весь час, на пару з Мінхо, був у її думках, і мабуть ще й те, що не скинув з себе верхній одяг, що мабуть, робив зазвичай. Інколи, Джейн важко зрозуміти хто перед нею, справжній Галлі, чи його дурнувата маска, яка ховає під собою оригінал хлопця. Коли вона думала про це, їй кортіло дізнатися про Галлі більше, пізнати його справжнього, стати з ним ближчою. І в той самий час, інша її частина кричала, що усе це брехня, що не варто вводити себе в оману. Та може, це її інша частина намагається відгородити Джейн від хлопця, який так несподівано почав її цікавити?