Між двох вогнів

Частина 12

Коли Джейн розплющила очі після тривалого сну, за вікном вже вечоріло. Зітхнувши, Джейн потерла пальцями заспані очі та підвелася на ліжку. Живіт стискало, аж ком у горлі став. Тишу в кімнаті розрізало наполегливе бурчання у животі. Це їй в знаки давалося те, що вона не снідала й не обідала сьогодні.

Вставши з ліжка, Джейн підійшла до дверей, сіла на пильну підлогу, яку вже давно слід було підмести, та прийнялася взуватись. Рідко траплялось так, щоб від відчуття голоду, у неї аж стискався шлунок, але сьогодні сталося саме так. Та, на щастя, біль був не сильним, хоч і непередбачуваним та різким. Джейн взулася та звелася на ноги, а тоді відчинила двері, зустрівшись зі світом після нещодавнього пробудження.

Очі ще не зовсім звикли до світла, а розум ніби й досі спав. Єдине про що Джейн могла зараз думати, так це про їжу і про те, якою голодною вона наразі була. Тож, не довго думаючи, Джейн рушила до Казана.

Дійшла вона швидко, навіть не помітивши того часу, що витратила на шлях від своєї хатини до кухні. На довгій лавці біля вікна вже сиділи усі її друзі. Джейн підійшла до них, ставши біля правого кінця лавки. З цього ж боку, як і завжди, сиділи Галлі і Мінхо. Друзі одразу ж звернули увагу на неї, як тільки вона підійшла.

  - То, ти таки вирішила прийти на вечерю? - спитала Бренда, та Джейн, майже, пропустила її коментар повз вуха. - І, як я бачу, хтось тільки прокинувся?

Це вже було не питання. Хоч розум Джейн тільки починав прокидатися й працювати, цю дрібницю вона збагнула одразу. Та у відповідь лише мигикнула і сіла на лавку поруч з Мінхо. Джейн поставила лікті на стіл та сховала очі в долонях, борючись із бажанням закімарити просто на місці.

  - Невже тебе так виснажило полювання? - запитала Бренда, але шпильку в її тоні змогла розчути, мабуть, лише Джейн.

Опустивши руки на стіл, Джейн повернула голову в бік подруги, яка дивилась на неї з лукавою усмішкою на вустах.

  - Так важко в це повірити? - вирішила підіграти її грі Джейн.

  - Усе, - втрутився Казан, поставивши перед ними перші дві тарілки. - сідаймо їсти.

Джейн не мала заперечень, адже заради цього вона сюди і прийшла. Казан наклав картопляне пюре ще у чотири тарілки. Три простягнув кожному з них, а четверту лишив на вікні. Тоді вийшов з кухні та приєднався до них, узявши собі свою порцію, яку лишив на завжди відчиненому вікні, через яке подавав їм свої смачні страви.