Дочекайся♤

частина 6

Christopher

І без усіляких запитань вона взяла ключі та пішла геть не попрощавшись. Більшого я й не очікував. Їхати мені довелося з Домініком, тож я попрямував до його машини.

— друже, можливо мені й здалося, але Вотсон якось почав підкатувати до Елін.

Від одного цього моменту в мене жалася щелепа. Я знав, що ревную її, але чому? Не можу я її любити.

— подивіться хто ревнує? – промовив друг сідаючи в машину.

— тобто якщо до твоєї дружини буде піткатувати твій 50–річний тренер ти б не ревнував.

— до старого діда? Звичайно, що ні.

— це ти так думаєш.

У відповідь він просто закотив очі. Щоб не їхати мовчки я перевів тему дівчини на тему вечірок, фільмів і т.д. Тренування пройшло стандартно. Але я вирішив залишитися на довше де нікого не було.

— працювати та далі розвиватися.

Прекрасний круг підтримки.

Не замітивши як швидко пройшов час довелося збиратися додому. Я був дуже втомлений сьогоднішнім тренуванням. Не міг повірити, що якась вечірка заставить мене так пахати. Приїхавши додому я зайшов на кухню.

— невже в кімнаті заснула?

Десь зверху пролунав жіночий голос.

— якось ранувато для сну тобі не здається.

— ось в цей момент якраз не здається.

Вона глянула на мене скоріш як на нищого слугу який пропрацював цілий день в шахті, а не на напрацьованого свого чоловіка.

— ну та виглядаєш дуже навіть свіжо.

— і не говори.

— як скажеш.

І на цьому наш діалог закінчився. Щоб піти спати потрібно було б помитися і повечеряти. Що я власне і зробив.

На ранок мені було вже набагато краще, а особливо після ранкового душу. Субота вихідний день його можна було провести, або в ліжку з попкорном і переглядом фільму, або прогулятися по місту. В хаті я сидіти не хотів, самому йти також тому запропонував одній людині сходити разом. Постукавши у двері я став чекати відповіді.

— відкрито.– почув я.

Елін ще наскільки я зрозумів спала.