Зорі. Їх було багато, кожна з них щось означала.. Сузірʼя. Родина. Друг. Та багато інших, але була одна не змінна, вона незворушна, завжди на своєму місці, але ж хто вона?
— Що робиш?-запитав незнайомець.
Перелякавшись, я озирнулась. Але там нікого не було, мені здалось, що до мене хтось звернувся. Нікого не було. Може це, пташка, або ж інша тваринка.
— Чому ж , ігноруєш мене? - пролунав знову голос. Він був ласкавий, приємний.
—Та хто ти в біса?Де ти? Не ховайся! —сказавши це, я подумала, чи не зʼїхала я з розуму. Авжеж зʼїхала, як можна розмовляти з повітрям! До такого ніхто не спроможний, крім тебе Грейс.
—Ну, відповідай!
Голосу не було чутно більше 10 хв. Я почала збирати приладдя, розглядаючи малюнок, я не розуміла нічого. Чому він зʼявляється ні звідки, кличе мене кудись, хто ж ти? Чому засів у мої голові? Чому я малюю тебе, твій голос, твою уявну усмішку?
—Тому що, ти повʼязана зі мною.
Я швидко озирнулась, і побачила. Побачила його. Він був величним, неймовірним. Його очі, вони були крижаними сніжинками, синім океаном. Його волосся, впало йому на обличчя, що робило його прекрасним.
— Хто ти?..
— Ми зустрінемось, моя Грейс. Дуже швидко, вони зроблять усе можливе для цього.
— Нічого не розумію, хто ти чорт забирай такий ?!
— Моє імʼя...
Знову прокинувшись серед ночі, я не витримала й закричала. Знову. Знову , він зник. Вкотре? Скільки це буде тривати? Чому він мені сниться кожного дня, кожного місяця, кожного року..
Хтось постукав у двері, я злякалась. Зараз 3:00, хто в такій годині не спить?Двері різко відчинились , і спалахнув сильний наплив сонця.
— ТІКАЙ!!!
