Джасперовий погляд на мить став таким крижаним , що я почала думати, чи я десь його не бачила.
— Хто напав? Хто посмів? - сухо сказав принц.
— Венери, придворні королівства Зими.
— Чорт забирай, де вони зараз?
— Не далеко від цього замку, в центрі міста. Вони вбивають усіх хто співпрацює з Королівством Літа, мені сказали, що хтось доповів королю з королевою ніби у цьому замку переховуються воїни Королівства Літа, хтось хоче нашої смерті.
— Ми будемо битись з ними, якщо не зможемо пояснити , що ми не нашкодимо їм. І я, зроблю це, нехай побачать смерть в їхніх очах. - в голосі Джаспера відчувався запал, мене це більше насторожувало. Але мій вигляд непокоїв мене більше, я не зможу битись в платті по коліна, ще й в білій куртці.
Здається Джаспер зрозумів про що я думаю, але нічого не сказав, він продовжував говорити з своїм воїном , інші теж підійшли і почали обговорювати план нападу або ж мирного договору. Я відійшла від них, зайшла швидко в замок, та зустріла там Лілі. Вона побачила мене, її погляд був збентежений.
— Боги милостиві, з тобою усе добре. - тихо промовила вона.
— Щось мало статись... — я не встигла доказати своїх слів, як жінка підійшла до мене, та взяла за руку і відвела мене в найдальшу кімнату, якої я не помічала ні разу.
Ми увійшли, і Лілі почала щось шукати у великий скрині, вона почала усе складати на не великий стіл. То був арбалет, кинджали , стріли, ножі, сокира, та інша небезпечна зброя. Далі вона підійшла до шафи, і почала складати на ліжко речі, то були чорні штани, біла сорочка, корсет , та вдосталь тепла накидка, у нам кажуть на неї пальто. Вона глянула на мене.
— Довго пояснювати, одягайся швидше. - вона повернулась до зброї і почала перевіряти зброю.
— Якщо коротко? - я скинула куртку, а за нею й плаття.
— В разі нападу, якщо придворні не захочуть погоджуватися з угодою принца, ти маєш бути захищена. Адже, тобі не можна померти. Ти та хто, має вбивати, ти народжена відрізати своїм ворогам голови, твій дар надзвичайно сильний. Ти наш талісман, ти нас завжди оберігала, та твоя мати. - вона притихла.
Мене на хвилину накрило відчаєм та жахом, мені ніколи не говорили, що сталось з мамою де вона і як вона. Я її не бачили, враховуючи, що моя сестра мені не рідна, тому знаю тільки, що моя мати померла під час пологів, так говорила моя теперішня мати Данієла і батько Флін. Лія, була їхньою дочкою, і вони удочерили мене. Я їм вдячна за все, але зараз ми говоримо про мою маму. Про яку, я нічого не знаю.
