—ТІКАЙ!!! - хтось прокричав за вікном. Світло крізь двері пробивалось, все більше й більше. Перелякавшись, я встала з ліжка та підійшла до вікна. За дверима й досі світилось, але колір сяйва мінявся, то був червоним , синім, яскраво зеленим, та простим білим..Це шалено мене зацікавило, не зважаючи на це все, я підійшла ближче до дверей.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
— Бляха, мені в біса цікаво що там!
Незважаючи на крики за вікном, я підходила все ближче. Невже, я зараз це зроблю? Відчиню двері? Навіщо? Якщо це пожежа або ж ви..
Що, це зі мною? Цей сон, двері, це все маячня. Я стаю неврівноваженою, дурною, дідько забирай! Доторкнувшись до ручки, по моїй руці пробігся холодок, такого я не відчувала давно, дуже давно. Поглянувши на свої пальці, творилось щось не зрозуміле, навкруг них літали золоті пилюсточки чи то листочки.. Це виглядало неймовірно, я відчула в собі зненацька дивний настрій, він змінювався, був схожий на страх, цікавість, відчуття поглинало мене до самого сердця.
Я трималась зі всіх сил, щоб не відчинити ці двері, але вони відчинились самі. Світло, що пробивалось крізь них лилось на мене. Увійшовши в них, я впала. Впала у глибоку яму, чи тунель. Що це зі мною? Сон? Чи з розуму зійшла!? Я кричала. Та нічого не допомогло, змирившись я заплющила очі. Через 5 секунд я відчула під своїми ногами воду, чи не вода це..
Відкривши очі я побачила, те чого нормальна людина не могла б побачити в моєму випадку. Це було, море. Воно було прекрасне, але й змушувало мене хвилюватись. Ні дверей, ні тунелю, нічого не було..тільки море, й пісок, а дальше ліс.
—Господи, за що це мені? Це справді сон?-сказала я, і щипнула себе за руку. —Ні, це не сон. Прекрасно. І де ж я? Що мені робити в морі, тай щей в коротких спальних шортах, і короткій футболці на брительках.
