Значення душі

3 частина

Елізабет дивилися на себе у дзеркало та дивувалась, як на неї сіла сукня, вона не могла насолодитися своїм виглядом. Тому сказавши коротке "Діано, можеш увійти!" її поспішку можна було побачити здалеку, настільки її посмішка була великою, її очі блищали від щастя. Діана зайшла у кімнату та побачила білу сукню, яке повністю підкреслювало її фігуру, глибоке декольте, трішки не звично для Бет. Сукня була не пишна, а більше приталена, її гарні груди були підкреслені, спідниця була спокійна та, якщо крутитись вона буде підніматися, у сукні не було корсету, бо Елізабет хотіла, щоб її талію нічого не робило більшою, її талія становила 58 сантиметрів. Діана стояла та не могла закрити щелепу, настільки Елізабет була гарною у цій сукні, дівчина оперлась на двері та просто спостерігала, як вона кружляла у сукні, як ця спідниця піднімалася та вона попрямувала пританцьовуючи до неї та вони почали веселий танець, ох, як вони танцювали по колу, але їхній танок перервали, бо це була ще одна покоївка Бет. Дівчата різко зупинилися та одна почала допомагати іншій переодягалися, тому швидко переодягнувшись Діана виглянула за двері та побачила Алісу, вона була неприємною людиною у маєтку, тому трішки очманіла її тут побачити. Аліса специфічна людина, але у будинку Маркиза її поважали, чесно кажучи навіть Бет не знає за що, дочка Маркіза поклала у коробку сукню та різко розвернувшись вона підійшла, щоб вмитися.
- Так, Алісо? Тобі щось потрібно, якщо ні, то я закриваю двері, бо ми зайняті. - дівчина мала незадоволений в гляд, бо їхні танці перервали, тому у них було тяжке дихання.
- Так, пані Елізабет, кличе Маркиза, тому я тут, передай їй. - Аліса, як завжди була беземоційної, тому її обличчя видавало байдужість, хоча очі видавали, щось інше, але вона не могла її прочитати.
- Так, молода пані тут, я зараз її одягну та ми підемо до її матінки. - Діана відповіла спокійно та вкінці посміхнулася, вона закрила двері, а Аліса пішла по своїм справам, вони почали одягатися, щоб піти до мами Бет, а вона не любила коли її дочка ходить у лохмотях, тож вони почали переодягати з нічної сорочки у домашню сукню, її сукня була простою, але вона ідеально підходила, як для звичайну,спокійну сукню, вона була чуть нижче колін та була жовтого кольору. Бет вже зібралась та пішла до мами, але вона з самого ранку вже збиралася та обирала хто та що буде одягати та, лише про Елізабет вона не знала. Зайшовши у її покої вона побачила маму, яка контролювала усе, тому вона дивилася за нею, як вона власно управляла всіма, але Наталі (мама Бет) побачила її милу доньку.
- Оу, ти якраз вчасно, скажи, що ти будеш одягати. - у її очах було очікування та губи видавали натягнуту посмішку, але вона просто промовчала на її питання та Наталі не здавалася та очами натякнула, що зараз можна казати, тому вона чекає.
- У мене ж сукня, але покажу її лише на балу, інакше я не їду. - Бет видала таку насінитницю та продовжувала стояти на своєму, принаймі поглядом, Наталі знала, що характером пішла у батька, але вона вміла його контролювати та Бет і її чоловік це дві різні людини, тому вона не стала сперичатися та просто відпустила дівчину.
- Елізабет, але пам'ятай, що повинна виїхати о 19:00, будь ласка не підвели мене. - її очі були наповнені надії та любові до єдиної доньки, тому вона завжди ставилася м'якше до неї, бо при пологах Бет майже не вмерла, тому що заплуталася у пуповині, але все обійшлось та зараз вона гуляє розкішному маєтку, а під боком є прекрасна та довірлива подруга, якій вона може довірити найбільший секрет. Бет зробила видих, який був досить тяжким, але вона пішла до своєї кімнати та почала збиратися о п'ятій годині, щоб вспіти, але її сім'я виїхала о 17:30, тому у них був час, щоб доїхати спокійно та не поспішаючи, але Бет хотіла, щоб ніхто крім Діани не бачив її сукню, вона хотіла, аби в усіх відпала щелепа, таке було становище у вищому класі Елізабет, вона кожен раз когось то дивувала. Леді Валісчінеріс довго збиралася, але виїхала, як вона хотіла о 17:56, тому вони трішки поспішаючи їхали до палацу де відбувався бал. Елізабет увійшла, але навіть охорона її не впізнала поки сама Діана не показала запрошення, їх впустили.