Значення душі

7 частина

Усіх приваблювала її талія, стегна, груди та миленьке обличчя, деякі вже почали ставити ставки навіть коли вона не знайшла за ширму, це тішило її. Торговець Ангенас хотів собі таку баришню, вона єдина така гарна, звісно були гарні дівчата, але у її зовнішності було щось незвичайне та таке гарне. Дівчина не могла перестати думати про двоє пар знайомих очей, де вона могла їх бачити? Хоча стоп. Такі очі вона бачила вперше і цей спогад вона пам'ятає, бо тоді вона побачила справжню посмішку людей, не своїх братів чи батьків, але до цих очей ще не вистачало однієї пари, вони мають були схожі на червоний. Дівчина згадала, як допомагала одному хлопцю, який мав опік, але чи впізнали вони її? Якщо вони сидять серед багатих людей, то це означає, що вони торговці, бо таких людей серед аристократії вона ніколи не бачила, її вивели знову на подіум, але вже вийшов ведучий та бачив ставки, а вони були у декілька разів більше, ніж у інших дівчат.

- І так, так, так. Я бачу, що багато хто з вас хоче придбати це прекрасне тіло, початкова ставка 15 фунтів, так, так давайте ставки, о я бачу 18 фунтів, о 23 фунтів, хто ж дасть 30? Я бачу руку від нашого постійного клієнта, 30 фунтів, хто ж дасть більше? Так, я бачу вашу руку, скільки? 40 фунтів?! Ну, хто дасть більше? - він говорив як звичайний голова на аукціоні, але жоден з Моріарті не хотів навіть піднімати руку, навіть не будемо говорити про Морана. Альберт планував дати фінальну ставку. - Так, я бачу руку від одного з найлюб'язніших клієнтів, і так, ах, не може бути це ж 50 фунтів, і так я не бачу жодної руки, тому раз, два і, о невже я бачу руку і скільки ви бажаєте додати, Пане? - Альберт показав лише два пальця, а це означало, що він подвоює попередню ставку, за 100 фунтів можна було купити від десяти білетів на іншу сторону Великобританії та до будиночку біля міста, але зараз Альберт платить таку суму за дівчину. - Охохо, що я бачу 100 фунтів, давно такої суми я не бачив, ну що ж один, два, невже ви віддасте це прекрасне тіло тому Пану? У вас ще є пару секунд, і три, продано Пану за номером 016, на сьогодні все, чекатиму нової зустрічі з вами, Панове) - хоч він і був у масці, але на останніх словах він розплився у посмішці, ширма закрилася та той зняв свою маску. Елізабет мала добру пам'ять на обличчя, тому злегкістю зможе спіймати його, або розповісти це батьку, в той вже прикриє цей незаконний аукціон. Брюнетку повели кудись та дали їй плащ з капюшоном, бо як-не-як це товар який потрібно було віддати у ідеальному вигляді. Усіх дівчат вже роздали, але деяких вже прямо там починали трахати, хоча вона звикла таке бачити, поки гуляла, вона була у шоці коли побачила, як охорона учетверо людей трахали одну дівчину це було надто дико. Деякі працівники вже прийшли, а це означало, що прийшла її черга виходити, але вона досі мала кинджал, який подарував Лінк, як тільки до неї підійшли, то вона застромила у живіт кинджал, від цього у хлопця почалась кровотеча, але це було їй на руку, вона вибігла, але вона зіштовхнулася. Звісно Бет володіла прекрасною вдачою, бо це був ведучий, вона впала, а той покликав інших, щоб затримали її та відвели дівчину, ці чоловіки вели її довго, але старалися не завдати шкоди її тілу. Через декілька хвилин вона була біля карети, нелегко було додуматися, що вона буде їхати десь у багажнику, але дати по пиці зажди добре, тому вона замахнулась та ця спроба була проваленою. Дівчину посадили не у багажник, як вона собі надумала, а у саму карету, певний час до неї ніхто не сідав, що було дивно, карета поїхала, але як ті хто її купив? Хоча якось всеодно, навіть буде на краще, якщо вони не поїдуть з нею, карета досить довго їхала до маєтку, але ви думаєте Бет захоче у сексуальне рабство? Ні, тому вона вирішила вистрибнути на дорогу, бо водій щось собі співав, тож це був ідеальний шанс втікти на половині шляху до сексуально рабства. Бет тихо відкрила дверцята карети та вистрибнула коли вони заїхали на камінчик, це було досить непомітно та тихо, дівчина почала бігти, шофер так і не помітив пропажу дівчини, тому тихо собі їхав. Брюнетка бігла по лісу та знайшла знайому хатину, у цьому будинку вони гралися разом із Міхаелем, приємні спогади, дівчина зайшла туди та лягла на ліжко, завтра потрібно буде піти додому, а потім вже навідатися до будинку де її тримали. Звісно ночувати тут трохи неприємно, бо усе сире та у павутинні, але це єдиний варіант, бо якщо її зловлять, ой як їй буде не солодко. Якось тут переночувавши вона пішла шукати шлях додому, їй було цікаво яка реакція буде у тих, хто купив її, хоча вона не побаче їхні обличчя. Ранок. Дівчина прокинулася від того, що її будили промені сонця та потрібно було йти додому, хоча у такому вбранні її бажання швидко падало, але зібравшись з думками вона все-таки пішла, звісно йти потрібно було чимало, але зеленоока дійшла за 2-3 години та от гуляла по місту.

 
                    Моріарті вчора ввечері
Альберт був у шоці коли дізнався, що Бет втікла, а водій цього навіть не помітив, зазвичай ніокли таких ситуацій не траплялось, а як вони це пояснять друзям? Ну, то таке. Альберт сидів у себе у кабінеті та думав про Елізабет, точніше про чоловіків які дивились на неї, як на м'ясо, яке можна трахати без перестану, про це думати було боляче. Хлопець піднявся зі свого стільця та підійшов до вікна, він дивився як діти гуляють зі своїми батьками, як коти шукали собі вечерю. Час попити вина, він не пам'ятав вечора без вина, цей напій став для нього його частиною, завтра треба поїхати на роботу та і Майкрофт зможе допомогти з пошуком людей, котрі вкрали його майбутню наречену. Брюнет довго не міг заснути, хоча прийняв досить гарячу ванну, щоб м'язи розслабилися та його голові також це потрібно було, на ранок його голова не боліла, бо звикла до вина на ніч. Поснідавши яєшню з беконом він поїхав у військову частину, ще не було новин щодо викрадення Елізабет, зі всіма привітавшись той пішов у свій кабінет та почав працювати, роботи було багато. Молодий Граф не дуже любив бали, але на них потрібно було з'являтись, якщо обирати між балом та військовою частиною, то він обере свою роботу. Він сидів та розгрибав папірці, але от зайшов його керівництво - Майкрофт, той звісно здивувався, що сам Альберт Моріарті з'явився на роботу, хоча не був тут тиждень.

- Кого я бачу, невже це мій друг та заступник? Ну, розповідайте що в вас сталося? Що нового? - він присів на стілець, що стояв біля столу та поставив голову на свою руку, Майкрофт чекав відповіді свого заступника.

- Та усе добре, нічого нового, ну лише те, що я можливо одружусь та наш маєток буде мати Графиню Моріарті, ще шукаємо викрадачів Елізабет Валісчінері. Що у вас? Та могли б ви допомогти знайти людей? - у них були досить гарні стосунки та у якісь мірі вони друзі, Майкрофт був у шоці, бо ніколи сам Альберт не брався за пошуки людини, ще й дівчини, йому ніколи непотрібно були чутки про одруження, а тут він сам, хоча це сестра його найліпшого друга, тому усе можливо. Навіть те що він попросив знайти цих людей було шокуючи для Майкрофта.