Значення душі

8 частина

- Ну чесно кажучи я здивований, бо мій  заступник просить мене допомогти з пошуком цих людей. А що там про одруження, тільки не говоріть, що ви знову візьмете відпустку, і кого ви візьмете за дружину, Альберте? - Майкрофт дивився на нього із надією в очах, але це було марно, бо той уже все вирішив. Альберт думав як краще сказати та він був правий, тому що він надто довго не з'являвся на роботі, хоча знаючи себе сьогодні він не попаде додому.

- З приводу одруження я не хочу казати, для вас це буде невеличкий сюрприз. Відпустку я не візьму, лише відгул на пару днів, але це буде коли буде весілля. - його голос був як зажди спокійним, як-не-як він підполковник, але не дивлячись на це Майкрофт бачив його небайдужість лише до його братів. Тяжко видихнувши він встав та направився до виходу з кабінету та сказав дещо на останок.

- Я радий, що ти одружишся, але будь обережним з цією дівчиною, особливо, якщо це політичний шлюб і я знаю, що не всі такі, але будь спостережливим, хоча Льюїс з цим впорається. - лишивши ці слова у кабінеті та не давши навіть шансу, щось сказати Альберту той вийшов, а брюнет залишився на одинці із купою паперів, які потрібно було розгребсти до після завтра, а це тяжко, тому не тяжко було здогадатися, що на ранок у нього стояло цілих 10 чашок з під кави, а от і 11-та яку ніс він, аби прокинутися, але кава вже не працювала, тому він викликав кеб. Альберт їхав та ледве не заснув, але побачив знайому голову, це була Елізабет.

- Будь ласка, зупиніть кеб, дякую. - Альберт із неймовірною швидкістю виліз з кубу та побіг у напрямку Елізабет, ну йому це здавалося що це вона, тому той почав бігти за нею, щоправда це була справді вона, але цього він не дізнається. У якусь не зрозумілу для себе мить, вона зникла з полі зору Альберта, він гупнув ногою та почав оглядати місце куди його привела, це був провулок, але якщо пройти трохи дальше то можна побачити бар, але цей ганделик його не приваблював, тому сів у кеб та поїхав додому, аби відиспатись за цей день, у його організмі було надто багато кави, тому треба було цей напій вивільнити у зовнішній світ, але це не те що ви подумали. Приїхавши додому він мовчки, піднявся та  навіть ні з ким не привітавшись пішов митися та спати, ванна розслабляла його м'язи та робила його спокійнішим, тому третя найулюбленіша кімната цього будинку була саме ванна кімната. Хоч на годиннику і була одинадцята ранку, але він лише йшов спати, така у нього робота, давно йому не снились сни, точніше з моменту підпалу особняку, тоді був його останній сон. У царстві Морфею було надто приємно та спокійно, десь він помітив промінь сонця та потягнув за нього, та в одну мить він був на галявині, а біля дерева була дівчинка, котра щось плела з трави та квіточок, мабуть що вінок. Вона була досить знайомою та він згадав дівчинку, котра допомогла з раною Льюїса, але він був дорослим, а вона була малою дівчинкою, такою як вона залишилась у його пам'яті. Альберт стояв у нічній сорочці та штанях для сну, тому було трохи нечемно показувати себе таким, тому він розвернувся та заліз на дерево та почав спостерігати за нею, а вона навіть не здогадувалась, що тут хтось є. Згодом вона почала наспівувати якусь колискову та брюнет заснув, але у нашому світі прокинувся та трішки не зрозумів де він та що з ним. Чоловік сидів опустивши голову думав про цю дівчину, звісно ніхто з Моріарті її не забував, але чому вона у його снах? Невже він її бачив? Та ні, такого не могло бути, тому той пішов вмиватися, аби повністю прокинутись, а далі Граф пішов у їдальню, там вже усі сиділи, на його здивування усі сиділи мовчки та ніхто не міг сказати ані слова, чи навіть звуку.