Розділ 20

273 17 2
                                    

Грейс
Три місяці потому

— Знаєш, Кіті, — звертаюсь я до неї, сидячи на кухні, де сонце повільно згасає за горизонтом, малюючи на небі яскраві відтінки, — іноді я не можу повірити, що все це сталося зі мною. Ще нещодавно я думала, що хочу втекти від нього, а тепер не уявляю свого життя без Крістіана.

Кіті посміхається, поправляючи свої окуляри, і з усмішкою дивиться на мене.

— Це і є справжнє кохання, — каже вона, — воно приходить тоді, коли найменше цього очікуєш, і змінює все навколо. Ти зробила правильний вибір, і я щаслива за тебе.

— Іноді мені страшно, — зізнаюся я, — що якщо це все — лише сон, який може розвіятися?

— Не думай про це, — заспокоює Кіті, її голос спокійний і теплий. — Ти вже багато чого подолала, і попереду на вас чекає ще більше щасливих моментів. Ви обоє варті цього кохання.

— А ти віриш, що можна так повністю змінити свої почуття? — запитую я після паузи.

Кіті задумливо поглядає на мене, а потім її обличчя розцвітає усмішкою.

— Так, Грейс. Я вірю. Твоє серце вже це знає, навіть якщо ти ще не зовсім це усвідомлюєш. Пам'ятай, що справжнє кохання — це коли ти здатна бачити людину такою, якою вона є, з усіма її недоліками, і все одно вибираєш її. Вибираєш її кожного дня.

Я дивлюся на неї і відчуваю, як її слова торкаються глибоко в моєму серці. Крістіан став моєю новою реальністю, і я готова йти з ним крізь будь-які випробування.

— Я люблю тебе, мамо, — зі сльозами на очах кажу я, і моє серце переповнюється відчуттями.

Кіті зупиняється, дивиться на мене з ніжною усмішкою, і в її очах я бачу не просто підтримку, а справжню материнську любов. Вона стає ближче до мене, ніж просто дівчина мого батька — вона стає тією людиною, яку я можу назвати мамою.

— Ти назвала мене мамою, — тихо каже вона, її голос тремтить, а в очах з'являються сльози радості.

— Так, — відповідаю я, не стримуючи своїх емоцій, — ти стала для мене такою рідною. Ти завжди підтримувала мене, розуміла, навіть коли я не знала, як висловити свої почуття. Я так рада, що ти в нашому житті. Я щаслива, що татко знайшов таку людину, як ти, і що ми з тобою стали друзями. Ти справді мені як мама.

Кіті обіймає мене м'яко, і я відчуваю, як тепло її любові огортає мене з голови до ніг. Це той момент, коли я усвідомлюю, що моє серце остаточно знайшло свою сім'ю.

У цю мить двері раптово відчиняються, і в кімнату входить мій тато, з легким здивуванням на обличчі. Він спиняється на порозі, поглядаючи на нас з посмішкою.

— Що тут відбувається? — запитує він, піднявши брови. — Хтось помер?

Кіті, не відпускаючи мене, сміється і злегка відштовхується від мене, повертаючись до тата.

— Ні, Пітере, ми просто обговорюємо, як сильно я люблю твою дочку.

Тато підходить ближче, спостерігаючи за нами обома. В його очах відображається гордість і щастя.

— Я радий це чути, — каже він, його голос м'який і теплий. — Ви обидві заслуговуєте на щастя.

Підходячи до Кіті, він нахиляється вперед і ніжно цілує її в лоб, а потім обіймає нас обох. Я відчуваю, як його обійми охоплюють мене, приносячи відчуття безпеки і тепла. Це той момент, коли я розумію, що ми всі стали однією великою родиною.

— Це те, про що я мріяв, — продовжує він, — бачити вас щасливими. Ви робите моє життя кращим.

— А як же я? — чую голос Крістіана, що лунає з порогу, і з усмішкою повертаюсь до нього. Його обличчя виражає жартівливу образу, а блакитні очі яскраво сяють від радості.

— Пробач, синку, але це особливий момент для жінок, — відповідає тато з посмішкою, підморгуючи йому. 

— Тоді чому тут ви? — питає Крістіан у мого батька, обурено схрестивши руки на грудях.


— Я передумав, — з легким усміхом відповідає він. — Повертай його туди, звідки ти його взяла, Грейс, він мені вже не подобається.


— Тато!— намагаючись стримати усмішку, кажу я одночасно з мамою.


— Пітере!— поглядаючи на свого чоловіка зі сміхом у очах.

Крістіан сміється, а потім обіймає нас обох, і я відчуваю, як його теплі руки огортають нас. Я закриваю очі на мить, насолоджуючись цим відчуттям безпеки і тепла. У цьому моменті я знаю, що наша родина стала ще більшою, ще більш повною. Всі ми зібралися разом, і я відчуваю, що це найкраще місце, де я могла бути. І я така рада, що Крістіан поруч.

Поцілунки грішниківWhere stories live. Discover now