Поцілунки грішників

Розділ 13

Крістіан
Я пам'ятаю, як батько бив мене ременем за кожну погану оцінку, за кожен «не такий» погляд у його бік. Мені заборонялося говорити без дозволу, я не мав права їсти, якщо батько ще не сів за стіл. Якщо я намагався захищати свою маму, мене заганяли в комору, де єдиним джерелом світла була замкова щілина.
Мені було десять, коли мене вперше залишили там ночувати. Я відчував, як страх проникає в мою душу, і тиша навколо здавалася неприродною. Коли мені виповнилося п'ятнадцять, мій тренер з баскетболу помітив мій талант. Зрештою я вирішив, що зроблю все можливе, щоб покинути дім Блейків назавжди.
Я втік з дому, коли мені виповнилося вісімнадцять. Тоді я став повністю незалежним від свого біологічного батька, зміг скористатися грошима, які залишив мій дідусь на моєму рахунку у банку. Вклавши значну частину в акції однієї фірми в Чикаго, я сподівався, що це дасть мені шанс на нове життя.
Чи був я щасливий? Ні. Внутрішня порожнеча переслідувала мене, незважаючи на свободу.
Але коли я витратив двадцять вісім годин у дорозі, нарешті дивлячись на дівчину, яка освітила мій світ, моє серце наповнилося надією.
Чи був я щасливим у цей момент? Так. У неї була така здатність змінювати моє сприйняття дійсності, і я відчував, що, можливо, нарешті знайшов щось вартісне в цьому жорстокому світі.
Її тихе дихання лоскотало мої губи, які були всього в одному міліметрі від її. Грейс не відштовхнула мене, а просто чекала. Я не тиснув на неї, дозволяючи зробити вибір.
Штучне світло її маленької кімнати м'яко освітлювало її неймовірно привабливе тіло, що було вдягнуте в коротенькі шортики та легку кофтинку, яка лише підкреслювала її форми. Я відчував, як моє серце б'ється швидше.
Будучи джентльменом, я концентрував усю увагу на її очах кольору віскі, намагаючись зрозуміти, що відбувається в її думках. Бачить Бог, я старався. В цей момент, коли все навколо зникло, залишився лише я і вона.
— Як ти сюди потрапив? — її тихий голос повернув мене в реальність.
— Мені довелося дуже довго просити охоронця. Я сказав, що тут те, без чого я не можу спати.
— І без чого ти не можеш спати? — вона зачепила своїми губами мої, залишивши їх там на мить, яка здавалася вічністю.
Я це сприйняв як дозвіл, каюся грішний.
Вони були такими ж мʼякими, які я уявляв. Проводячи язиком під моєю верхньою губою, дівчина дражнила мене. Я казав, що вона ангел? Повірте мені, в плані поцілунків вона стає кимось іншим.
Я легенько вкусив її губу відтягуючи назад і з горла дівчини вирвався тихий схлип чи то стогін. Вона перемістилася сівши на мої ноги зверху, повністю контролюючи всю ситуацію. Мій язик проник у її рота, і вона легенько посмоктувала його кінчик. Відірвались від її губ я дрібними чмоками рухався до її шиї, поки дівчина намагалася знову почати дихати.
— Тобі сподобалося? — запитав я, спостерігаючи за її реакцією. Грейс спочатку прикусила нижню губу, яка трохи спухла від наших поцілунків, а потім з широченною усмішкою відповіла:
— Навіть не знаю, я ще не зрозуміла.
— Ти негідниця, Грейс Уітмор, — не зміг втриматися від жарту, поклавши руки їй на талію.
— Можливо, ти просто погано мене знаєш, Крістане, — нахилившись до мене, вона знову поцілувала, знову роблячи той дразнячий рух язиком, що віддавався в кожному нервовому закінченні мого тіла. Я обіймав її тонку талію, намагаючись залишитися нормальним, а не зголоднілим від поцілунків хлопцем, але Грейс була просто неймовірною.
Кожен наш наступний поцілунок був миттєвим поринанням у світло, а адреналін розливався по моєму тілу запалюючи мене все більше.
Губи знаходили одна одну, наче ставали одним цілим, язики спліталися утворюючи міцний звʼязок. Від цих поцілунків проходила електрична хвиля, оживляючи всі нервові клітини та змушуючи серце битися в неймовірному ритмі.
То був поцілунок, сповнений вогню та пристрасті. Він долав відстань між двома душами, перетворюючи все, що відбувалося між нами у безмежний океан емоцій.
Ці поцілунки залишали за собою не лише солодкий смак на губах, але й пам'ять про миті, коли час зупинявся, а світ став новим і яскравішим.
Ми відірвалися одне від одного, важко дихаючи, губи Грейс були червоними, і я впевнений, що мої виглядали так само.
Вона провела пальцем по губах посміхаючись, а потім поглянула на мене пʼянким поглядом.
— Ти бачиш, що ти наробив, Крістіане? — сказала Грейс, звужуючи очі й роблячи вигляд, що придивляється до мене.
— Я думав, це все ти, — усміхнувся я, намагаючись відштовхнути її запитання жартом.
Дівчина підняла брову й спробувала піднятися, але я тримав її досить міцно, тому її голова просто знесилено впала на моє плече.
— А якщо буде боляче? — запитала вона.
— Я буду першим, хто прийме цей удар на себе, — відповів я, міцніше стиснувши її в обіймах, малюючи на її спині невеличкі круги.
Дівчина чмокнула мене в плече.
— Хочеш, я дозволю тобі переночувати у мене?
Я посміхнувся, як дурень.
— А ти дозволиш?
— А ти хочеш?
— Хочу.
— Тоді я тобі дозволяю.
Я піднявся, все ще тримаючи її в обіймах, відкинув ковдру вбік.
— Я важка, тобі не варто було мене піднімати.
— О так, ти дуже важка, Грейсі, мабуть, у мене буде грижа. — Хто міг вселити в її голову таку дурницю? — Королево, я можу тебе підняти однією рукою, як думаєш, мені важко? — Я обережно опустив її на ліжко, вкриваючи ковдрою.
— Спи, королево, — чмокнув я її в лоба.
— Я ж дозволила тобі переночувати у мене, а ти йдеш?
— Взагалі, я думав, що ляжу на підлогу поруч.
Грейс різко сіла.
— Зі мною нічого не станеться, якщо ти ляжеш біля мене, Крістіане, я ж не скляна.
— Здається, це ти просила мене не поспішати, — сказав я, склавши руки в боки.
— Інколи ти починаєш мене бісити, Блейку, настільки сильно, що мені хочеться тебе придушити, а потім поцілувати.
— Гаразд, я не проти.
— Знімай взяття і лягай сюди, — сказала вона, постукуючи рукою поруч із собою.
Просити мене двічі їй не довелося. Я зняв худі й футболку одним рухом, залишившись в одних штанах, і ліг під ковдру поруч із Грейс.
— Можна питання? — запитала вона, повертаючись на бік обличчям до мене. Я повторив її позу, взявши її за руку.
— Можна.
— Як ти можеш мати таке ідеальне тіло?
— Ви тішите мою гордість, королево, — сказав я, з усмішкою, яка не зникала з обличчя.
— Я сказала правду, це була разова акція, і більше такого не повториться, — відповіла вона, грайливо.
— Що ж мені з цим робити?
— Доведеться пригощати мене кавою до кінця життя, — жартома сказала Грейс.
— Думаю, я зможу з цим впоратися.
Вона замовчала, і я подумав, що, можливо, дівчина вже спить.
— А якщо я вампір і житиму вічно, ти все одно купуватимеш мені каву?
— Тоді тобі доведеться теж зробити мене вампіром, і так я купуватиму тобі каву.
— Добре, я запам'ятаю..
Життя інколи буває таким непередбачуваним; потрібно просто ловити момент і рухатися далі. Ваша мрія всього в кількох кроках від вас, моя ж — всього в кількох сантиметрах від мене, тихо дихає, погружаючись у сон.
Грейс повернулася спиною до мене, підсунувши свою дупу впритул. Вона мене погубить. Чорт.
— А це... — почала говорити вона, але я перервав її.
— Телефон. — дівчина притиснулася ще ближче.
— Вражаючий у тебе телефон, Крістіане, — усміхаючись, сказала вона.
Я чмокнув її в задню частину шиї й притиснув ближче до себе.
Прекрасна Грейс нарешті підпустила мене ближче до себе.
«Момент, який довелося зловити у часі. Вічність,» — тихо звучить у моїй голові, коли я засинаю.