Поцілунки грішників

Розділ 21

Грейс

Сьогодні особливий день, і всі в місті це знають. «Титани» зустрічаються з «Велетнями» на полі, і атмосфера напружена, як ніколи. Крістіан і його команда тренувалися цілий тиждень, віддаючи всі сили кожному руху. І хоча татко думав, що я приходжу на тренування підтримати його, насправді я хотіла бути ближче до Крістіана.

Того самого Крістіана Блейка, який одночасно був моїм об'єктом для ненависті і бажанням; якого я мріяла придушити, а потім зацілувати. Його присутність завжди була як полум'я — палке і небезпечне, але я не могла відвести погляд. Тепер він вибігає на майданчик у своїй формі з номером 12, той самий номер, що красується і на моїй спині, а можливо, навіть десь глибоко в моєму серці.

Його рішучі кроки, його витончена постава — все це заворожує, і я відчуваю, як серце починає битися швидше. І раптом, серед шуму трибун і криків вболівальників, він зупиняється і біжить прямо до мене. Мить сповільнюється, наче час застиг, і все навколо зникає. Я не можу зупинити свій погляд, що шукає його, і відчуваю, як моє тіло наповнюється тривогою і хвилюванням.

Його блакитні очі зустрічають мої, і все інше відходить на другий план. 

— Поцілуєш мене на удачу? — його голос звучить м'яко, але наполегливо, коли він нахиляється ближче. Навколо ревуть вболівальники, а моя подруга Елеонор біля мене виглядає так, ніби щойно побачила Лео Ді Капріо.

— Мій тато дивиться, — шепочу я, розуміючи, що ми опинилися в центрі уваги.

— У будь-якому випадку горіти мені за це в пеклі, королево, — відповідає він, не зволікаючи.

Я кладу руку йому на груди, відчуваючи, як серце б'ється в такт йому, і, не вагаючись, цілую його. Цей поцілунок — ніби перший, з усією тією ж пристрастю і безмежним бажанням. Він тягне мене до себе, і я відчуваю, як його обійми огортають мене, не звертаючи уваги на погляди кількасот вболівальників, які мовчки спостерігають.

— Іди і покажи, хто такий Крістіан Блейк. Надери їм дупу, — кажу я, ледве стримуючи усмішку.
— Все для вас, дівчинко Уітмор, — відповідає він, відходячи назад.
Я ловлю погляд батька, який уважно спостерігає за нами, і серце стискається від розуміння. Знаю, що він мене точно вб'є за це... хоча, зараз на його обличчі з'являється усмішка. Він же не буде вбивати свого улюбленого гравця і донечку, які закохані одне в одного. А може, навіть трішки більше.