Коли Гвендолін таки довелося пройти з доктором Уайтом в процедурний кабінет на самоті, її злегка затрясло: вона з легкістю могла гамити цій людині коли поруч був Містер Джордж. Залишившись ним наодинці, Гвен розгубили всяку мужність
-Знімай куртку, закочу рукави- скомандував доктору Уайт. дівчину з його тону покоробило-чому тут зневажають нею кожен, кому не ліньки? але ослухатись вона не наважилась і поспішно почала роздягатися, намагаючись не звертати увагу на допитливий є погляд чоловіка, який буквально фіксував кожен її рух.
Варто було Гвендолін сісти як він швидко перетягнув і руку жгутом
-Не дивися сюди-прошепів доктор Уайт, помітивши її допитливий погляди, спрямований у його бік
Я не боюсь крові - заперечила вона -своєї власної теж- він вважав за краще не уточнювати що Так вона відволікає його від роботи а Гвен що дивилася зовсім не на нього
-мене звуть Роберт- передставилося маленьке проведення
-А моє ім'я гвендолін-
- для тебе все ще доктор уайт-буркнув чоловік зайнятий приготуванням голки -гарне ім'я- сказала Гвен якомога тихіше сподіваючись що лікар не зверне на це уваги однак він на мить завмер перш ніж обережним рухом встромити в неї цю саму голку
-Велике дякую а в тебе гарні вени- укол був би майже безболісним у лікаря виявилась легка рука але гвендолін не змогла не здригнутися коли він торкнувся її прохолодними жорсткими пальцями
Чоловік притримувався чутливе передпліччя дбайливо наповнюючи пробірку крові щоб не довелося дірявити пацієнта ще раз
-Людське тіло взагалі чудове- ковзав поглядом по голій руці, від зап'ястя і до плеча
упираючись у закочений рукав сорочки.
У Гвен було таке відчуття ніби її облили відром холодної води, і попероком бігли мурашки
-Ти помічала?-
-Перестаньте дивитись на мене так ніби зараз відправити мій труп у анатомічний музей, будь ласка- голос дівчини тремтів-мені страшно-про останнє вона зовсім не збиралася говорити але не змогла втриматися -Одягайся-різко кинув Уайт стрімко відвернувшись. Гвен піднялась на ноги посипішно натягла куртку на плечі аби не перебувати в процедурній ще довше без одягу навіть у сорочці тут, під
рентгенівським поглядом чорного чоловіка вона почувалась себе наче голою на снігу
-Вибачте- пробурмотіла вона перш ніж вибігти в коридор де на неї чекала міс Дженкінс Гвен здалося що вона чимось образила його хоча зрозуміло це було нісенітнецею: доктор Уайт був черствий як забутий багато місяців тому на дні коробки кекс його абсолютно точно не хвилює що там сказала якесь дівчисько
