Коли Шарлотта ізволила залишитись в дома через "головний біль, що виник від нездатності цієї невдахи вивчити навіть найелементарніше" а Джордано змушений був відлучитися у страшних таємних справах, які кузена Гвен і мененувала "великим секретом" Шеферд, нарешті змогла залишитись одна.В бесилій люті вона затупала ногами паркетом старої трапезної, розуміючи що ще трохи і вона розревеця.
- За що мені це все?- Гвендолін тужливо подивилась на Ксемеріуса, який безцеремоно повис на старовиній люстрі
вниз головою- Я навіть ніколи не хотіла брати участь у всьому цьому
- Знову розмовляєш сама із собою?- пролунав голос з боку дверей.Гвен злякано обернулась, але це виявився всьоголиш доктор Уайт у своєму незміному чорному костюмі. У руці він тримав невеликий саквояж,очевидно він уже збирався покинути ложу, але навіщось зазирнув сюди. Чоловік виглядав справжнім лондонським денді в такому вбрані, і своїм виглядом змусив Гвендолін згадати, що вона зараз точно не справляє гарного враження: пишна спідниці у вишнево-червону смужку навряд чи найкраще поєднувалась з жовтою шкільною блузкою
-Навіть із вас вийшовби вчитель кращий, ніж з цього Джордано чи моєї кузини- обрежено видала Гвен, пропустивши його слова повз вуха.
- Вони що, досі не змогли пояснити тобі, чим Ваша Високість відрізньяється від Вашої світлості?- доктор Уайт хмикнув і, поставивши саквояж на закриту кришку рояля, притулився до одвірка, коли вони встигли перейти на "ти"
- Гірше вони намагалися навчити мене танцювати менуети
-І виявилась що обидві ноги в тебе ліві- в'їдливо вставив невгамовний Ксемеріус
- Невже не вийшло?- доктор Уайт здивована підняв брови, і підійшов блище-Адже там немає нічого складного
- Так-так,дякую, я вже зрозіміла, що є запеклою бездарнісьтю- сказала Гвен намагаючись не заплакати Ксемеріус і доктор Уайт одночасно- маячня- розсердився чоловік
- немає поганих учнів,бувають нікчемні вчителі- він рішучі увімкнув програвач, і зала старої трапезної наповнилась звуками "Бергамаської суїти"Клода Дебюсі
-Міс Шеферд- доктор Уайт церемоно простягнувся їй руку- дозвольте за просити вас на танець- Гвендолін нічого не залишалось, як прийняти його запрошення.Вони встали в позу, і танець почався.Гвен старано тягла шкарпетки,роблячи спокійні невеликі кроки, які з'єднувались з плавним присіданям і перемежувалися з манірними реверансами, під час яких не в змозі були відірвати погляди один від одного.Доктор Уайт рухався з незміною царственою поставлю і манерно піднятими ліктями,але, проти правил,
з опущеною головою.Чоловік просто не міг її підняти- адже тоді він би перестав бачити обличчя своєї партнерки, яка була нижчою за нього на цілу голову.Вони танцювали менует танець-пояснень у кохані, найкрасивіший і урочистіший з усіх інших існуючих.Іноді люди називають його нудним,химерним,позбавлений вогню і свободи рухів.Однак Гвендолін тоді, коли вона кружляла у цій нескінченій вісімці, схожій на знак безкінечності, менует видавався найніжнішим і по-справжньому чуттєвим.
-Шарман,Маніфік-чудовою французькою мовив доктор Уайт, цілуючи тильну сторону долоні Гвен після закінченя танцю.Його рука була сухою і прохолодною, а губи-гарячими, і від цього розмаїтя в неї затремтіли коліна
-Мерсі, ма шер-Гвендолін довірливо посміхнулась, вперше не відчуваючи ніяковості від пильного погляду цього чоловіка
-Без вас я не впоралась б- Гвен підвела голову, розраховуючи почути іронічний коментар Ксемеріуса з цього приводу, але демона у трапезної не виявилось. Треба ж, подумала вона, востаннє він виявляв таку тактовність тільки в присутності де Вілерза.
