Розділ 2

3 1 0
                                    

Надворі стояла сонячна погода, вогкий вітер підбадьорював розпалені серця новобранців. Головнокомандувач — великий чоловік з лисою головою та хвилястим шрамом на лобі — стояв на трибуні і проголошував промову перед сотнями готових до бою чоловіків та жінок. Вони, приклавши кулаки до грудей, всі як один дивилися на нього, повторюючи промову, ще в давнину створену їхніми предками. З покоління в покоління передавалися ці святі слова, що очищають серця і душі броукенфілдів від страху та сумнівів.

Головнокомандувач басистим і надто твердим голосом починав, а натовп в унісон повторював за ним:

— Священний Броукенфілде!

— Священний Броукенфілде!

— Зранена зброєю земле!

— Зранена зброєю земле!

— Батько героїв наших!

— Батько героїв наших!

— Не собі на славу, але за твою волю!

— Не собі на славу, але за твою волю!

— Під чорно-синім прапором, облитим кров'ю!

— Під чорно-синім прапором, облитим кров'ю!

— Ми покладемо свої життя!

— Ми покладемо свої життя!

— Ліпше, аніж у рабстві бути!

— Ліпше, аніж у рабстві бути!

— На смерть, без жалю та страху!

— На смерть, без жалю та страху!

— Народжені жити у волі, ворогу противляться до смерті!

— Народжені жити у волі, ворогу противляться до смерті!

— Народжені жити у волі, батьківщині вірні до смерті!

— Народжені жити у волі, батьківщині вірні до смерті!

— І до останнього подиху!

— І до останнього подиху!

— Захищатимемо тебе!

— Захищатимемо тебе!

— Священний Броукенфілде!

— Священний Броукенфілде!

— Хай спрямує наш праведний гнів на кожного, хто посягає на тебе!

— Хай спрямує наш праведний гнів на кожного, хто посягає на тебе!

— І Бог наш із нами на захист батьківщини святої!

Краса квітне у попеліWhere stories live. Discover now