Тіні смерті із Stray Kids

Частина 6

- Я не знаю, але думаю краще здати шпильку Чану, - роздумувала я в голос.

- Напевно.... Слухайте, а яка година взагалі? – повільно протягнув Лікс.

- Шоста, вам не здається, що час якось зашвидко пролетів? – запитав Хьонджин і ми всі кивнули.

- Джунг Су, я занесу шпильку Чану, я все одно маю до нього розмову, - пояснив Фелікс.

Я кивнула і дала йому пакетик з шпилькою.

- Доречі! Робочий день закінчено? – я кивнула і лише тоді зрозуміла до чого він хилить.

- Ні, я не розповім хто мій біас, - сказала я і попрямувала до дверей.

- Всім гарново вечора! – гукнула я першніж вийти з кабінету.

Дійшовши до своєї кімнати я впала на ліжко.

- Краще поспати, а то завтра не прокинуся..... – я кинула сумку на тумбочку, вкрилася та заснула.

Перша ночі....

- Ні..... – я підриваюся з ліжка.

- Це....був сон? – мене трусило....

Через півгодини я вирішила все таки спробувати поспати.

Та як тільки я почала провалюватися в сон, я повернулася до мого сну.

Батьки живі, все ж перекрасно так? Якби не одне «але»....

- Як ти могла не захистити свою сестру? – крикнула мама.

А тато вирішив нічого не сказати просто замахнувся і дав мені ляпаса.

- Ти гірша старша сестра яка лише може бути! – сестра смикнула мене за руку та зірвала браслет яки подарувала на день народження.

- Ти нікчема! Ніколи не станеш зразковим стражем! – засміявся Сен Хун.

- Прошу.... Досить! – я знову прокинулася.

- Ні, більше я спати не хочу... - скривилася я.

Такі сни мені не в новинку. Таке снилося мені доволі часто, після того як ми потрапили сюди. Звісно мені не позаздриш, відповідальність за сестру впала на мене, я винила себе в тому, що вона заражена, я переживала за батьків.

- Ні, я не буду нити та просити кращого життя. Воно не ідеальне, але я знаю й гірші випадки.... – пробурмотіла я й попрямувала на вулицю.

Майже всі світлові панелі, що мали б створювати ефект сонця в день, були вимкнені.

Я попрямувала до парку. Я ходила туди коли хотіла відпочити від всього. Я попрямувала до найбільшого дерева в парку, саме під ним я зазвичай і сиділа. Але, там здається вже хтось сидів...

- Хто тут? – запитала я.

- Джунг Су?

- Фелікс? – здивувалася я, - Що ти тут робиш посеред ночі?

- Теж саме хотілося б запитати в тебе.... – пробурмотів він.

- Мені сняться кошмари, - його накривала тінь дерева.

- Цікаво, мені теж....

- Ну, то пішли. Мене тимчасово відсторонили від роботи стража, я можу й випити, - я простягнула йому руку і він підвівся.

Ми попрямували в бар неподалік.

- Що за кошмари тобі сняться? – запитала я після чергового стакана.

- Єй, може досить пити? - посміхнувся Фелікс.

(Вибачте, давно нічого не викладала, якось натхнення немає.....)