Тіні смерті із Stray Kids

Частина 9

Мені справді ставало краще з ним.

- Краще лягай спати, ти вже достатньо пережила за сьогодні, - сказав хлопець.

- Не йди, прошу.... – прошепотіла я.

Я схопила його за руку останніми силами.

- Добре, я залишуся, - сказав він і сів біля мене.

Рука почала ослабати і сон накрив мене.

Що мені снилося? Один Бог знає.... Місто, люди, прірва – це все змішалося в кашу, під назвою «пекло». І як на зло...

- Та щоб тебе! – зашипіла я.

- Що сталося? – підняв голову сонний Фелікс.

Я прокинулася перша і поки він спав, вирішила виміряти собі температуру, бо горло сильно боліло.

- Температура....

- Ти захворіла?! – занепокоївся Фелікс.

- Здається, так...

Я залишилася вдома в той день і в наступний також.... І весь тиждень я провела в чотирьох стінах. Одна... Хоча, ні, кожного вечора Фелікс приносив солодощі, і ми проводили вечори за переглядом фільмів, пояснюючи це тим, що «я можу щось собі зробити».

Хлопці проводили розслідування без мене, тому я мало, що знала. Байдуже як завзято я розпитувала Фелікса про те, що їм вже відомо, він казав, що мені потрібний відпочинок, а не робота.

- Що подивимося сьогодні? – запитав він.

- Поїзд в Пусан! – відразу запропонувала я.

- Ні, я ж казав, це страшно, а тобі.... – та хлопець не встиг закінчити.

- Досить, я знаю, що ти казатимеш! – почала біситися я.

- Я ж за тебе хвилююся.... – відказав Фелікс і продовжив, - Може подивимося якусь дораму, чи аніме?

- Аніме, - швидко сказала я, сподіваючись, що він не дивився те, що я хотіла запропонувати.

- Ні. Дорама. Твоє обличчя тебе видало! – засміявся він, а я разом з ним.

Наступного дня я вирішила піти на роботу, так як вже була маже здорова.

- Фелікс! Я ж казав розповісти Джунг Су про Яна! Вона б могла просто підписати документ на його заарештування! Тепер вбито ще одну людину і одна поранена!

Я йшла коридором до нашого кабінету, але почувши голос Бан Чана зупинилася.

- Ти не знаєш всього! – відповів голос Фелікса.

Вбивця Ян? Він вбив ще когось?!

- Ні.... Ні... Юн Джи... - я почала відходити назад, але в це момент двері відкрилися.

- Джунг? Ні! Заспокійся! – крикнув Фелікс який помітив мене.

Але я вже побігла до гуртожитку сестри.

- Юн Джи! Де ти?! Юн... Джи... - в гуртожитку її не було....

Я рвонула в лікарню.

- Де моя сестра?! – кричала я на менеджера.

- Юн Джи! Де вона?! – знову повторила я вже ледь тримаючись на ногах.

- Джунг Су? – почулося ззаді і я обернулася. Це була моя сестра.

Підбігши я обійняла її.

- Я.... Я думала ти злишся.... Ти тиждень нічого не писала і не дзвонила, - прошепотіла здивована сестра.

- Замовкни... Я рада, що з тобою все добре, - посміхнулася я відсторонившись.

- Слухай, тут таке діло.... Сен Хун... Він...