Підмогильне місце

Розділ пʼятий

Народження нарциса

— Наш проєкт несе важливу роль для науки і всього людства. Як вам відомо, ген перевертня невиліковний, його неможливо викорінити з людини. Навіть після великого катаклізму він нікуди не зник. Перевертнів немає з нами вже три сотні років, проте їхній ген не зникає. Якщо вилікувати щось не вдається, його слід вивчити. Ми мало надаємо уваги цій проблемі, бо схильні до нього зазвичай прості люди. Діти наших шанованих політиків проживуть кілька десятків років, тоді як простий люд не дотягне і до тридцяти. Це дуже несправедливо! Ось чому вивчення гена так важливо, ось чому простіше дозволити його власникам навчитися ставати повноцінними перевертнями та подовжити собі роки за рахунок подвійного способу життя. Їхні предки — справжні вовки — жили по сто двадцять років, і якщо нам вдасться повернути бодай половину їхнього життя, це буде успіх для всього людства. І якщо говорити про зацікавленість уряду в цьому питанні, то ніхто не приносить державі стільки користі і грошей, як прості робітники.

Під оплески Кара кивнула і зійшла з трибуни. Вона страшенно хвилювалася, проте анітрохи не видавала цього. Серце вискакувало з грудей, але споконвічно холодний погляд залишався так само спокійним і неупередженим. Саме завдяки йому дівчина і зацікавила колись Амадея Хаззарда. Вони потоваришували в університеті, їхні життєві цінності та бажання розвинути науку виявилися надто схожими. Пізніше він сказав їй, що коли (він не говорив «якщо», завжди стверджуючи «коли) пророцтво збудеться, то цілком довіряє їй продовжити їхню справу самостійно. Вона має жити.

Поки батько чахнув від хвороби, а Вілфріт займався відвертою нісенітницею, вся лабораторія трималася на Амадеї з Карою. Вони вибивали схвалення в уряду, вибивали фінансування та зацікавленість потенційних перевертнів до участі у проєкті. Та як би сильно Амадей не любив свого брата, він збирався забрати цю справу до своїх рук і відлучити його від лабораторії. Вілфріт був надто розпусним, безрозсудним і злим для їхньої діяльності.

— Це буде дуже несправедливо, якщо він віддасть лабораторію Вілфріту, — сказала Кара, як завжди поспішаючи за Амадеєм, що йшов попереду. Вони покидали кафедру.

— Він вже віддав. Думаю, він віддав її ще тоді, як почув пророцтво.

— Ти ж не опустиш руки?

— Ні, інакше б ти сьогодні тут не виступала. До речі, ти була молодець. Впевнений, вони виділять кошти.