Підмогильне місце

Розділ другий

Король падає після пішаків

Амадей Хаззард був на два роки старший за свого двадцяти трьохрічного брата. Йому дісталася не лише зовнішність батька, а й його палкий розум, його допитливі та повні меланхолії очі. Він виглядав майже так, як Говард сорок років тому: високий, з вражаюче рівною поставою і широкими плечима, з густим чорним волоссям, прибраним назад, з широкими бровами і довгим рівним носом, з повними губами та виразним адамовим яблуком. У ті часи таке поняття, як реінкарнація, вже давно кануло в лету, але інакше їхню подібність описати просто не можливо було. Амадей користувався абсолютною популярністю у вищих колах. Ним були зачаровані жінки, адже жінкам завжди подобався загадковий і примарний чоловічий образ, ось тільки він ніколи не наділяв жодну з них своєю увагою. Його єдиною любов'ю була сімейна справа, якій Амадей Хаззард віддавав себе цілком. Він фактично вивів необхідну формулу зі створення перевертнів.

Прямо зараз він грав партію у шахи. Амадей міг годинами безперервно розмірковувати, продумуючи кроки з обох боків. Йому завжди здавалося, що він був досить значущою фігурою у грі під назвою «життя», але волею батька послужив лише нікчемним пішаком, котрий практично злетів з дошки.

Він пам'ятав пророцтво одного святого, якого Говард Хаззард без кінця кликав у свій дім задля розваги. Зазвичай той ніколи не приходив, відповідаючи, що ніяких видінь для нього не має, але одного разу він все ж таки прийшов. Тоді господар маєтку розправив плечі, бажаючи слухати приємне слово, бо що ще могло бути висловлено батькові, який виховував дитину з таким світлим розумом? І що могло бути висловлено людині, чия дружина носила в утробі другого сина? У нього також була і середня дочка, на яку великий учений не покладав жодних надій. Він жадав мати двох синів, які поведуть його справу уперед. І ось його мрія починала здійснюватися.

— Дитя, що носить твоя дружина, — почав пророк, — воно на смерть тобі та твоєму дому. Я бачу смерть... бачу кожного загиблим. І діло твоє бачу мертвим.

Хаззард звелів вигнати пророка геть. Його били, але він продовжував пророкувати смерть. Після цього він напророкував погане самому президентові, за що й був страчений. Тоді Говард Хаззард зловтішався, постійно питаючи всіх: «чому ж тоді той не побачив власну смерть?»

— А може, й побачив, — якось відповів йому маленький Амадей.

Які б там не були справи у самого пророка, а сказане ним починало збуватися. І почалося воно зі смерті коханої дружини Говарда — вона померла, коли народжувала Вілфріта. Здавалося б, він повинен був зненавидіти прокляту дитину, але ніби в помсту пророкові, ніби намагаючись викривити його пророцтво, полюбив свого сина більше усього на світі. Потім пророцтво торкнулося його дочки — її вбив сам Вілфріт. Через необачність — а значить, не за пророцтвом.