Підмогильне місце

Розділ восьмий

Співаючі під водою почуті бути не можуть

Арана Хаззард була дитиною злою та обділеною увагою. Амадей залишався осторонь батькової любові, а вона була навіть позаду нього у череві на батьківську опіку. Деколи вона спостерігала за тим, як батько шмагав обох синів, як він хапав Амадея і бив його ще сильніше, ніж Вілфріта, хоча провини його ні в чому не було. Бажання її бути поміченою досягло таких висот, що Арана сама хотіла бути випоротою. Нехай так, але батько помітив би її.

Вона вірила в пророцтво, вона також вірила й у те, що Вілфріт був посланою їм з пекла дитиною. Це за їхні гріхи, за досліди над людьми, за те, що вони уявили себе богами. Він і батька їхнього прокляв такою сліпою любовʼю. З дитинства Арана свято вірила в це, а тому й не бачила нічого поганого у вбивстві Вілфріта, який відібрав її кохану маму. Спочатку Амадей був на її стороні, але потім зрадив, уподібнившись батькові. Вона гадки не мала, що всі знайшли в цьому маленькому монстрі. Обличчя в нього було ангельське, але очі вже з ранніх років сяяли безумством.

І скільки б вона не намагалася його вбити — все безрезультатно. Підсипала отруту — чаєм брата випадково посмакувала покоївка. Душила — завжди хтось вривався до них. Топила — хапала судома. Зрештою, Арана почала боятися, що за пророцтвом не таким чином він мав померти, а тому й нічого не виходило. Але завзятість була в крові Хаззардів, тому поки батько з братами не залишали своїх божевільних ідей, вона плекала свою власну.

Арана до своїх останніх днів не залишала надій розправитись із молодшим братом. Їй було сімнадцять, коли вона зробила свій останній вдих.

То була така ж сніжна зима, як і тієї ночі, коли Вілфріт спалив сімейну справу Хаззардів.

Арана гуляла біля фонтану, злегка послизнуючись на льоду, що просвічувався з-під снігу. Вона любила зиму і мріяла бачити на синьо-білому снігу кров Вілфріта.

— Братику, — грайливо заговорила вона до Амадея. Біляві волосинки прилипали до губ, і вона прибирала їх назад до обʼємних кучерів, — ми стаємо старшими, а отже, пророцтво тільки ближче.

— Припини.

— Як ти не розумієш, що він є причиною наших майбутніх смертей? Це все він! Вб'ємо його — прокляття роду спаде.

— Та чому ти так вирішила взагалі?

— Він проклятий, — вона підійшла до Амадея і з викликом подивилася на нього. — Він убив навіть нашу няню. Нагадати про матір?