Три світанки і прірва за ними.

3

Пальці німіють і склянка вивалюється з рук, розбиваючись на сотню дрібних, вискалених шматочків, і тепер він стоїть босий, ніби по серед мінного поля, невидючим поглядом витріщаючись на підлогу. Осколки блищать райдужними відблисками в променях Сонця, що сповзають по стінах на дорогий ламінат, освітлюючи кімнату приглушено помаранчевим.

- От бляха! - лається Мін і розтирає долонями обличчя.

Гіркий посмак дня дере у горлі, а води так і не вдалося попити. Якоїсь миті щось пішло не так, ось тільки в який він профукав. Не хочеться думати про безглузді розмови, про один світанок, про свою сорочку, яку чомусь хочеться повернути дарма що він може дозволити собі будь-який, нехай і найдорожчий, одяг. А ще він не хоче думати, що Сонце знову зійде і він, курва, хоче це побачити.

- Агов, як ти? - у прочинених дверях номера з'являється Хосок. Точніше, спочатку просовується його голова зі скуйовдженою шевелюрою, ніби він вирішив розвідати, чи не прилетить і в його бік склянка, а потім хлопець нормально входить у номер і прикриває за собою двері.

- Все відмінно. - видихає Юнгі й не встигає щось додати, як перед ним акуратно приземляються капці. Дрібні уламки гидко скриплять під підошвами Чона і розтираються в пилюку. Юнгі вдячно киває та одягає капці. Хосок виглядає пом'ятим, швидше за все вони знову провели за балаканиною та випивкою всю ніч. Джин, як не дивно, відходить від таких посиденьок швидше за інших, а Намджуну за статусом належить завжди бути бадьорим. Хоча, вони тут саме для того, щоб забути про статуси та камери... Хоч ненадовго.

- Мені чомусь так не здається. Хлопці розповіли, що з вами сталося у місті. Справа у цьому? - Хосок шурхає ногою по ламінату, намагаючись зігріти осколки в одну купку.

- Залиш, я викличу прибиральницю. - ігноруючи пряме запитання друга, Юнгі хапається за трубку внутрішнього телефону, пориваючись набрати номер на ресепшн.

- Хей, Юнгі? - Хосок накриває своєю долонею його пальці, що зі скрипом стискають трубку стаціонарного телефону, і заглядає в душу через очі. - Є ще щось чи хтось, чи не так?

- Нема про що говорити Хорс, це просто втома.

Хосок дивно посміхається, піднімаючи один куточок рота вище за інший, у такі моменти на його щоках з'являються ямочки. Він вирішує не коментувати поведінку друга, хоч і знає - Юнгі поводиться дивно.