Де запах оцту і вина старого,
де кам'яниці чорні, наче смерть,
там з-під фортеці виростали гори
і синім небом називав Бог твердь.
Там де п'яниці пахли темним пивом —
таким дешевим і таким хмільним,
там хмари над хатами завжди сиві
і з димарів виходить жовтий дим.
Який же ти, середньовічний Львове?!
Ти — прихисток для різних чаклунів,
алхіміків та лицарів у крóві,
і для торговців, блазнів, шахраїв.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сонце в зеніті (вірші)
PoesieСпроба осягнення та висловлення того, що залишається непомітним у звичайному житті.
