Monsters Alive

проблема істинність

Те, що він відчуває стосовно Чонгука незвідані до зустрічі з ним почуття, Техьон уже зрозумів, усвідомив і прийняв. Перевертень йому подобається, до нього тягне, наче магнітом, хочеться завжди бути поруч і, якщо розплющити очі, то це дуже навіть підпадає під опис істинності. Звісно, все не зовсім так, як, мабуть, мало би бути. Зв'язок односторонній. Можливо, причина цьому те, що вони різні види – людина і перевертень. Або ж річ у тім, що під час їхньої першої зустрічі, яка мала сповістити їх про їхній особливий зв'язок хвилею яскравих відчуттів, метеликами в животі, зануренням у обожнюваний запах чи що там ще, так от, під час цієї зустрічі один із них був ледь не мерцем. Чонгуковому організму точно було не до істинності. А Техьон впевнився, що це дійсно вона, коли кілька годин тому, доки Чонгук з чогось щиро сміявся, відчув ледь чутний аромат какао. Він був такий легкий і невагомий, що спершу омега навіть подумав, що йому здалося. В принципі, може й так. Але Техьон впевнений у тому, що запах істинного неможливо сплутати. І це аж ніяк не робить ситуацію кращою. Омега ніколи не мріяв про зустріч з істинним. Тим більше з таким. А проте... настав час забути, чого там він хотів, бо вирвати серце собі з грудей неможливо. Чонгук робить його слабким, вразливим, змушує ніяковіти, губитися. Але... Техьона не це турбує. Бо він зустрів свого істинного.

Тож тепер, коли його м'яко випроводили, щоб залишив Чонгука наодинці з Хосоком і Чиміном, омега почувається не дуже. Що там таке особисте вони збираються обговорювати? Ще й мовчали, чекали, доки Техьон почне спускатися сходами.

》》》

— Як виздоровів? У сенсі, він тебе вкусив? — блідий Хосок сидить на кріслі посередині кімнати й намагається зрозуміти, що Чимін щойно сказав. Думається туго, а два сидячі на своїх ліжках винуватці того, що Хосоку в пік свого хрінового самопочуття довелося пертися до них у кімнату, ніяк не сприяють кращому розумінню ситуації. — Що взагалі відбулося?

Чонгук, як він це часто робить перед тим, як заговорити про щось, про що він радше б не, зітхає.

— Ви помітили, що я багато сплю. А ще злюся, якщо мені не дають цього робити. Вночі Чимін дуже товкся, зрозуміло було, що йому зле. Я не знаю, чому його рух так заважав мені спати, але в якийсь момент під ранок я просто зірвався до нього. Не думаю, що я тоді керував тілом... Зрештою, у мене ніколи не було аж таких проблем з агресією. Тож, я вкусив його, він замовк і я майже виспався, — Чимін, який теж вперше почув історію повністю, скоса зиркає на Хосока, який завмер і з серйозним виразом обличчя уважно слухає далі. — Коли я прокинувся, то навіть не пам'ятав цього. Згодом, так, пригадав. Тоді й пішов до тебе, — звертається до Чиміна та замовкає, вагаючись.