минуле повернулось

подушам

Катя:
Злат точно все добре
Злата:
Так, знаєте, не кожен закат то-біда, світанок всерівно настане, хоть в очах інших
Ярослав:
Злат що ти говориш, з тобою точно все добре
Злата:
Все добре просто вірш згадала
Мені вже час я вас всіх дуже люблю
Гліб:
Дивна вона

Злата:
Мам Па я хочу щоб ви знали що я вас дуже сильно люблю
Сергій:
Ми тебе тоже
Оля:
Злат все добре з щого це ти вирішила зказати нам що ти нас любиш
Злата:
Просто знайте мені вже час
Сергій:
Щось нетак вона якась нетака як завжди

(На останок Злата вирішила зайхати на кладовище де був похований Ден)

Злата:
Мені тебе невистачає, але скоро я буду з тобою я не можу по іншому, Єгора ми разом тоді викрили бандюга якщо я незроблю як він зкаже то він вб'є всіх я дуже хотіла побути дружкою на висілі Поліни стати хресною твоєї дитини, але цього небуде, пам'ятаєш наш вірш який ми самі придумали не кожен закат то-біда, світанок всеодно настане, хоть в очах інших
Як ти казав що закат це як смерть, світанок в очах інших це коли близьким не буде так боляче через втрату
Аня:
Хіба нічого не можна зробити ти ніколи нездаєшся так просто