минуле повернулось

да

Стас:
сонечко моє ти станеш моєю дружиною

(По Златі було видно що вона здивована, сльози самі почали котитись з її очей)

Злата:
Звісно так

(Стас піднявся та одягнув каблучку її на палець та обійняв а потім поцілував мабуть так як не цілував ще ніколи, Ян виніс великий букет олюблених квітів Злати і Стас вручив їх дівчині)

Злата:
Ви знали
Поліна:
Так
Злата:
Давно
Поліна:
Десь два тижні
Злата:
Ось чому ти так тягнулася мене ловити букет
Ксенія:
Ага Стас знав що ти сама непідеш і попросив щоб я тебе витягла

Стас:
Ну що моя наречена вже заспокоїлась
Злата:
Ось чому останній час було стільки запитань про висілля
Стас:
Ага і я розумію тепер що скоро я буду банкротом
Злата:
Ага я зроблю таке весілля що воно всім запам'ятається
Ксенія:
Віримо, так що береш в друшки
Злата:
Ти ще тут незакінчела а вже на мою хочиш, беру
Ксенія:
Єс
Злата:
Ну а ти Поль вибач ти вже заміжня
Поліна:
Нічого я і так не проти погуляти, виж пригласите
Стас:
Так звісно
Злата:
Хватить про нас сьогодні ваше св'ято

Стас:
Будеш всім казати
Злата:
Поки ні коли прийдемо просто покажу каблучку, хочу побачити їхні реакцій в живу
Стас:
Коли хочеш весілля
Злата:
Чим швидше я завжди мріяла щоб воно було в літку і щоб другий день був десь біля води
Стас:
Ну в тебе і замашки
Злата:
Бо я вірю що це весілля буде раз і на все життя