Зачароване серце

Розділ сьомий. Поселення

Крізь глибокий сон Мінхо чув якийсь галас.

Він не розумів межі між реальністю та сновидінням, він не відчував, де закінчувалася його розбурхана від вовчої отрути фантазія і починався реальний світ. У його свідомості стояв суцільний туман, і крізь нього пробивалися відголоски шуму, який наче не належав цьому вигаданому світу. Наче щось намагалося достукатися до нього. Витягнути його з цього напівпритомного стану. Змусити повернутися та озирнутися навколо.

Мінхо відчув пекучий біль, коли піднявся з ліжка, і з його губ зірвався крик, коли він побачив, що на покривалах і подушках залишилася висохла кров.

Спогади поверталися до нього повільно, пролітаючи перед його очима кадрами — ланцюги, вмовляння, Чан покірно витягнув лапи, а потім його вий, гарчання, кігті в передпліччі, ікла в плечі. Мінхо боявся подивитися на поранення, на які зміг лише крапнути настоянкою, але на більше сил йому не вистачило. Рука помітно опухла, особливо на місці вкритих засохлою кров'ю поранень, котрими вона була всипана. На плече дивитися було страшно, і Мінхо не наважився цього зробити. Але коли торкнувся рани пальцями — біль електричним струмом пронісся по всьому тілу, і Мінхо закусив губу, щоб не скрикнути.

Повня залишилася позаду, і Чан після неї досі спав. Було видно, як його тіло підіймалося і опускалося з тим, як він дихав. Його лапи досі залишалися в кайданах, а на хутрі, там, де Мінхо намагався обіймати його і тримати, досі виднілися сліди його крові. Підлога під лапами була вкрита подряпинами, які Чан залишив у спробі підвестися, але насправді, зараз для Мінхо це найменша з турбот.

Стукіт у двері не припинявся, і чарівник з тихим стогоном підвівся на ноги, щоб підійти і відчинити їх.

— Ох, святі духи лісу, що з тобою трапилося? — погляд Фелікса миттєво упав на величезну рану на плечі Мінхо, і чарівник спробував прикрити її іншою рукою. Від дотику рана знову спалахувала, а ще невдалим положенням другої руки він відкривав вид на подряпини. Ясна річ, Фелікс побачив те, що Мінхо так намагався сховати.

— Все гаразд, — голос Мінхо досі хрипів, але він не мав сил виставляти Фелікса за поріг чи зачиняти перед ним двері. Дух лісу увійшов сам у хатинку і уважно прийнявся роздивлятися поранення на тілі чарівника.

— Це Чан? — Фелікс і сам здогадався, Мінхо не треба було відповідати, навіть кивати, щоб підтвердити це. Його вистачило лише на підтискання губ, яке говорило красномовніше за будь-які слова. — Ти залишився з ним у повню? Мінхо, чим ти думав? Це небезпечно навіть для духа, не всі перевертні здатні контролювати себе у повню. Він міг розірвати тебе на шмаття і не подивитися, що ти його друг.