Розділ дванадцятий. Ритуал

31 7 1
                                    

Цього ніхто не промовляв уголос, але в повітрі відчувався присмак хвилювання.

Мінхо бачив, що навіть найсильніші нервували, але усіляко намагалися це приховати. Між ними панувала мовчанка, всі займалися справами, які знайшли у будинку, щоб лише не сидіти склавши руки. Хьонджін стояв за великими столом і різав величезну тушу оленя, яку вони з Синміном уполювали зранку. Зазвичай він працював швидко, але зараз він наче спеціально рухався повільно, ніби розтягував процес і боявся, що рано чи пізно м'ясо закінчиться, а він залишиться без роботи.

Самого Синміна у будинку не видно, але крізь вікно Мінхо побачив, що той перетворився на попелястого вовка і слідкував за тренуваннями Чоніна — молодший чарівник відпрацьовував стрільбу з лука, але без нагляду свого учителя. Чонін за останні кілька днів значно підвищив свою точність, а ще стрільба змушувала його перемикати мозок і слідкувати за ціллю, а не думати про інші дрібниці. Якби Мінхо волів, він би взагалі не втягував Чоніна у всю цю історію, але, на жаль, контролювати молодшого він не міг. Якщо Мінхо заборонить Чоніну напряму, то молодший обов'язково втрутиться і все одно піде проти волі Мінхо. Справа навіть не у принципах — Чонін був у тому віці, коли хочеться геройствувати. Коли хочеться вчиняти безглуздо, ризикувати, лише б не стояти осторонь.

Тому Мінхо довелося дозволити йому приймати участь у їхній операції, але одним оком він слідкував за молодшим чарівником.

— Якщо все піде не за планом, — промовив Чанбін, коли мовчанка затягнулася, — можна, ми вб'ємо її?

Чанбін знайшов собі розвагу — він сів точити кинджали, які Мінхо потрібні були для проведення ритуалу. І нічого б особливого не сталося, але Чанбін вирішив наточити всі ножі, які знайшов у будинку, тож зараз на столику перед ним лежало кілька лез, від маленьких, якими Мінхо чистив фрукти, до великих, якими Хьонджін розрізав м'ясо. Була б воля Чанбіна — він би ще по сусідах зібрав ножі та сів точити і їх.

Мінхо ніяк це не прокоментував.

— Ні, — почулося з іншого боку кімнати. Фелікс уже втретє переплітав своє волосся. Спочатку він зібрав їх у косу, але зрештою розпустив її і почав зав'язувати хвіст. Коли волосся вибивалося з нього, він знову почав плести косу, а потім закріпив її у пучок знайденими шпильками, щоб вона не заважала йому. — З нею помре і Джісон, не забувайте про це.

Зачароване серцеWhere stories live. Discover now