Небо зі смаком отрути

Розділ 4.

Всю дорогу ми їхали мовчки. Навіть музики в салоні не було. Я вдивлялась у будинки, які миготіли один за од­ним від шаленої швидкості автомобіля. Адам впевнено дивився на дорогу, міцно стиснувши кермо. Ми під'їхали до мого дому. Вже було пізно, напевне тому ні в одній із кімнат не світило світло. Я відстебнула пасок безпеки.

‒ Не говори із Девіном більше...

Я повернула голову і пильно подивилася на Адама.

‒ В ту халепу я потрапила через тебе. Я не хочу чути ні тебе, ні твоїх порад, – прошипіла я крізь зуби, ледь стримуючись, щоб не вдарити його.

‒ Я врятував тебе!

‒ Якби ти не розвісив ті фото, нікому б подібне не прийшло в голову. Що я зробила тобі такого? Чому ти вже вкотре знущаєшся над моєю душею?

Він мовчки дивився в мої очі. На його обличчі з'явився піт. Він важко вдихнув і видихнув декілька разів.

‒ Чому ти мовчиш? Ти хоч знаєш наскільки страшно усвідомлювати, що зараз трапиться щось жахливе? Вкри­ватися потом і заковтувати повітря так, ніби його від тебе забирають? Коли у венах холоне кров і ти перестаєш відчувати своє тіло, тому що страх взяв над тобою гору... Ти хоч можеш це уявити собі? Боже, з ким я розмовляю...

Я схопилася за ручку дверцят, але він, випередивши мене, заблокував їх на панелі керування.

‒ Що ти ще від мене хочеш? Хіба стільки пролитих сліз через тебе недостатньо?

Я мовчки дивилася на нього очікуючи хоча б якусь відповідь.

‒ Нікуди не йди, я дещо тобі покажу.

Промовивши це, він з усієї сили натиснув на педаль газу і машина поїхала в невідомому мені напрямку.

‒ Куди ми їдемо? – сердито запитала я.

‒ Зараз про все дізнаєшся. Знаю... тепер у твоїй голові десятки запитань, але повір мені хоч тепер.

Я знову подивилася на нього. Він не виглядав як людина, що хоче нашкодити мені, скоріше навпаки. Декількома днями раніше я б нізащо не поїхала кудись із ним, та тепер дещо змінилося і я поки що не можу зрозуміти, що саме.

* * *

Надворі була глибока ніч. За весь період поїздки Адам не промовив жодного слова. Просто інколи дивився то на мене, то на дорогу. Близько за годину ми прибули до місця призначення.