Але все ж вирішили трохи почекати, а пізніше переїхати і жити разом. Уже наближалося день народження Чана, тож Чонін став думати, що ж такого незвичайного подарувати. Ідей не було зовсім. На наступний день він зустрівся з Синміном, аби той йому порадив щось.
— хм, треба подарувати щось таке...таке...прикольне! Чан обов'язково має здивуватися від цього подарунку! — порадив Синмін і зайшов шукати щось в інтернеті. — ти правий, проте що саме?
Довго вони сиділи мовчки. А ось вони обоє одночасно скрикнули: — є!
Обмінявшись своїми варіантами, вони все ж обрали дуже класний. Підготувалися. На наступний день, треба було йти на роботу, адже програма була у вівторок (саме сьогодні він) і п'ятницю. Справилися хлопці чудово, а потім пішли на роботу. Уже в середу вони дізналися, що перегляди програми зросли в декілька разів. А ж ось настав день ікс. З самого ранку і до самого речення Чонін майже ніяк не зв'язувався з Чаном. Тільки написав: "сьогодні зайнятий, не пиши, будь ласка", на що отримав коротку відповідь: "окей, удачі". Сам Чан вважав, що Чонін забув про його день народження, але не сильно засмучувався. А Ніні поки що готував торт. Дуже довго мучився, купа коржів зіпсував, кілька разів бігав в магазин. Синмін допомагав, але толку від того було мало. За декілька годин вони все-таки змогли. Десь о 22:00 хлопці були біля будинку Чана. Чонін написав йому: "терміново вийди на вулицю, там мій знайомий має дещо передати", і одразу одержав: "гаразд, уже виходжу". Чан нічого не підозрював, тож просто спустився і вийшов на вулицю. Він став оглядатися, але нікого не побачив. Вирішив трохи постояти. Ось підходить Синмін в "маскуванні". — добрий вечір — привітався Мін. — добрий вечір, Синмін. — як впізнав? — твоє "маскування" трішки погане — ну гаразд, ось що просив передати Чонін
І ось Ніні під'їжджає на дуже красивому авто:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Далі відчиняє вікно і кричить: — З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!! БАМ! Лопнула хлопавка в руках Синміна. Потім Чонін виходить з машини, вручає ключ Чанові зі словами: — можеш їздити з задоволенням) Синмін підбіг з тортом:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Чан сміється. Йому ніколи таких неймовірних подарунків не дарували. Задуває свічки. Чонін міцно-міцно обіймає Чана.
— я..я просто..не знаю, що ...казати — він говорить з паузами, адже досі не може стримати сміху.
Коли Чан заспокоївся, то спершу завіз нову машину в підземний паркінг, а потім запросив хлопців в гості. Далі вони їли чудесний торт і пили чай. Грали в настолки, в приставку, обговорювали всяку всячину, дуріли, дивилися телевізор — це лише маленький список того чим вони займалися. О 23:30 Синмін все ж вирішив іти додому, хоча Чан намагався вмовити його лишитися, адже саме хотів пригостити їх алкоголем. Мін відмовився і рушив додому. Чонін залишився з Чаном, а далі повернулися за стіл.
— Чоніне, а ти п'єш алкоголь? — ам, ну дуже рідко, а що? — нічого, — Чан дістав два бокали, відкоркував пляшку дорогого вина і налив його.
А далі вони вийшли на балкон. Чан жив високо, тож краєвид був неймовірним.
— тобі.. хоч сподобався подарунок? — питає Чонін. — жартуєш? Звичайно, сподобався! Мені таких ще ніколи не дарували! — отже, я був першим) — ага) — до речі.. — м?
Чонін нічого не відповів. Взамін він просто поцілував Чана.
