Уже на ранок, Чонін прокинувся один і пішов шукати по квартирі Чана. Але юнака ніде не було. Чонін зазирав усюди: під ліжком, у шафу, у різні кімнати, на балкон, у холодильник і ще багато де. Під час пошуків, він помітив на столі записку: "О 13:40 чекаю тебе за цією адресою *хз яка адреса*. Нам треба серйозно поговорити. Не забудь прийти!Всього хорошого, бувай:)". Звичайно, записка була саме від Чана. Чонін не розумів чому хлопець затіяв все це і про що він хотів поговорити. Часу у Ніні було ще вдосталь, тож він вирішив поснідати, а заодно пошукати роботу. З їжею не морочився: два бутерброди і чай. Сів як можна зручніше за робочим столом й увімкнув ноутбук. Шукав-шукав, але так і нічого не знайшов. Раптом прийшло повідомлення від Синміна:
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
— "о, тоді самому не прийдеться шукати. Хоча хтозна що цей геній придумав.." — думає собі Чонін.
Ніні встав, пішов на кухню, помив чашку, всівся на диван і став чекати на Синміна. Той прийшов доволі швидко.
— а ти мені навіть чаю не зробив? — ображено питає Синмін, хоча й сам бачить, що Чонін нічого не готував. — давай краще кажи, що ти придумав? — ну дивися, ти будеш зваблювати чоловіків і розводити їх на бабло.... — а ти? — а я нічого. Ти даватимеш мені половину заробленого — е, ні, так не годиться. Я гадав, що ти справді щось розумне придумав.. — ну є ще другий варіант, я його придумав поки йшов до тебе. — сподіваюся, що хоч цей буде нормальним — ну ми можемо працювати у шоу-бізнесі — ам, а ким саме? — ти можеш бути клоуном, а я буду лейбл-менеджером — я клоуном не буду! — шкода, тоді є варіант "В" — ну давай..— Чонінові вже страшно, що ще міг придумати Синмін. — будем телеведучими — а ти впевнений, що нас візмуть? — ну звісно! Ти ж пам'ятаєш, які класні відео ми в 12 років знімали? Кілька мільйонів подивилися! — вони подивилися, бо ти упав в калюжу — так чи інакше, але ми природжені для зйомок! — думаєш? — я впевнений! — а, ну давай тоді ти з цим розбирайся — ну добре — Синмін почав щось клацати в телефоні. Чонін дивився на друга. У нього надій не було. Раптом Синмін вигукнув: — Є! Завтра прийдем, вони хочуть побачити нас і як ми будемо вести. Там ще є декілька кандидатів, але ми їх точно переплюнемо! — ну, я сподіваюся...
Потім вони трохи пограли в мобільні ігри. О 12:50 Чонін прогнав Синміна зі словами: — мені треба зустрітися з Чаном, тож вали звідси
Синмін образився, але все-таки пішов. А Ніні почав збиратися. Одягнув те, що першим трапилось під руку. Взяв сумку і поклав туди деякі речі. Взувся, вийшов з квартири, зачинив їх і спустився ліфтом. О 13:38 Чонін уже майже дійшов до місця, яке вказав Чан у записці. Ще здалеку Ніні побачив його. Той стояв спиною до Чоніна. Він дивився в різні боки. Чонін підійшов ззаду і торкнувся плеча Чана.
— ой, привіт — мовив він. — привіт. Чому кликав аж сюди? І про що ти хочеш поговорити? Хіба ми не могли зробити це у мене вдома?
Чан приклав вказівний палець до своїх губ, маючи на увазі, що треба трохи помовчати.
— пішли за мною, — сказав Чан і протягнув рук Чонінові. Ніні взяв її і пішов вслід за юнаком.
