: Ліля Деревій
— Дівчата...- тихо звернулась я до Кіри, Аліси та Кеті.
Від розмови з Касом минуло три тижні, а я тільки зараз наважилась поговорити з дівчатами. Після «тієї розмови» мені стало набагато легше і думки не тривожили мене перші два тижня навчання. А весь третій тиждень я була немов на голках. Навантаження стало більше і відповідно не надто приємних думок назбиралося предостатньо.
— Так?- погляди подруг звелися на мені
— Я стомилась... Уже! В мене якесь емоційне вигорання чи.. я не знаю що зі мною! Весь час відчуваю себе якоюсь спустошеною ніби з мене просто взяли і вирвали ту частину мозку яка відповідає за позитивні емоції!
Дівчата мовчали декілька секунд, а потім водночас почали всі разом заспокоювати мене словами:
— Це ти через цьогорічні іспити так?
— Не хвилюйся це мабуть все через те що ти дуже багато на себе взяла!
— Ліля не переживай так, все добре, а настрій ми тобі піднімемо!
Після цих декількох реплік я зрозуміла—ні, з таким подруги мені не допоможуть. Вони не слухають.... Вірніше слухають, але.. не треба мені цих слів чи піднятого настрою. Може я хочу посумувати? Невже доведеться просити про допомогу Хаєра? Та ну ні, тільки не це.. але минулого разу саме він допоміг мені! Може варто спробувати?..
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стіни памʼятають. Каспіан і Ліля
Novela JuvenilЄ школа при старовинному маєтку куди зʼїжджаються розумні діти, які змогли потрапити на безкоштовне навчання та діти, навчання яких, саме в цій школі, забезпечили батьки. Є підлітки-однокласники з різноманітним корінням, поглядами на життя, ставленн...
