: Ліля Деревій
— Хаєр, можна тебе на два слова?
Усі троє хлопців озирнулися на мій тихий голос і втупилися в мене наче барани на нові ворота.
— Хаєр! - трохи гучніше сказала я
— А, так, звісно. Що трапилось, Деревій? Що ваша величність вважає ми накоїли? В наш захист скажу—ми ДІЙСНО нічого не робили. Тому не треба читати нам моралі..
— Стоп. Я не про це хотіла сказати. Можемо відійти?
— Та звісно. Сал займеш мені місце?
— Ага..
Ми з хлопцем відійшли від юрби учнів та зупинилися за поворотом коридору. Він вичікувально глянув на мене, за кілька секунд, зібравшись з силами, я промовила:
— Я поговорила з дівчатами... ну щодо того що... ну ти зрозумів...
— Я зрозумів, Ліля, продовжуй.
— Не полегшало від цього.. Вони почали розказувати що все налагодиться і що піднімуть мені настрій, а...
— А ти не хочеш щоб тобі підіймали настрій, так?- перебив хлопець
— Мг...
Він опустив голову і втупився в підлогу.
— Ясно... Деревій, моя пропозиція досі в силі. Скажи коли—можемо поговорити. Я вечорами зазавичай вільний тож можемо і в бібліотеку піти. Там тихо і нікого майже немає.
— Зможеш сьогодні після вечері в секції історії?
— Звісно.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стіни памʼятають. Каспіан і Ліля
Dla nastolatkówЄ школа при старовинному маєтку куди зʼїжджаються розумні діти, які змогли потрапити на безкоштовне навчання та діти, навчання яких, саме в цій школі, забезпечили батьки. Є підлітки-однокласники з різноманітним корінням, поглядами на життя, ставленн...
