Стіни памʼятають. Каспіан і Ліля

8 частина

:Каспіан Хаєр

Цього вечора я повернувся з прогулянки не таким як раніше. Я розкрив перед Лілею майже всю свою душу. Приховав лиш одне—те що хвилювало мене найбільше протягом останнього року. Сал збирав команду на вечірнє тренування. Пожалівшись на те, що погано почуваюсь я залишився в кімнаті разом з Амансом. Ми з ним лишилися сам на сам. Мені треба з ним поговорити. Я знаю він щось підкаже. Чи пояснить. А головне нічого не скаже Салові.

— Аманс!- гукнув я ледь чутно

— Ммм?- він ледве відірвав погляд від книжки

— Є серйозна тема для розмови...

— Ого! Ти можеш говорити на серйозні теми?- він насмішливо вигнув брову

— Ман, я зараз серйозно... Можна з тобою конфіденційно поговорити, як з психологом?

— Я слухаю.- він відклав книжку та розвернувся до мене.

— Тільки пообіцяй, що ніхто ніколи про цю розмову не дізнається.- застеріг я, а тоді зітхнув.

— Клянуся. Тепер розповідай, що сталося.

Я різко ліг на ліжко.

— Назви мені симптоми закоханості...

— Хм.. чого ж так жорстко? Симптоми...

— МАН!!

— Все-все... Гаразд, слухай. Ну перше це мабуть комфорт в спілкуванні. Метелики в животі щоразу коли перетинаєшся з тією людиною очима, або знаходишся близько. Бажання бути поруч, допомагати, захищати... Гей, ти що на кожне моє слово пальці загинаєш?

— Мг.. Перевіряю скільки з моїх симптомів співпадають. Поки що всі що ти назвав.

— То ти закохався? Теж мені привід приховувати... Розказав би нормально, ми б з Салом щось порадили... Я так розумію закохався по справжньому, а не як завжди..

— Ман заткнися! - не витримав я.— Нікому не можна знати, особливо Салу!

Аманс замовк і я теж.. Я зрозумів, що бовкнув.. Ман не тупий він вже все зрозумів і просто переварює цю інформацію...

— Ти хочеш сказати... Ліля Деревій?..

— ТАК, В БІСА ТАК!!!!!

— То от чому тобі погано! Душевні муки? І як давно ти закохався?

— Не знаю... Може відразу як почав спілкуватись, може після Різдва коли зрозумів, що взагалі не можу без неї, може коли вона підтримувала мене після сварки з батьками, може хоч і щойно... Я сам не розумію як це трапилося, я не хотів цього, я знав що він любить її, але я не розумію чому і як це сталося!

— Як ти взагалі спілкуватися з нею почав? Як вона тебе не послала?

— Першого вересня, коли тобі було погано і ти попросив допомогти Лілі з чергуванням. Ми заговорили про те як минули канікули, я розпитував багато.. Розмова тоді дійшла до того, що їй просто не було кому виговоритися про її проблеми і тому подібне. Вона розплакалася при мені, а я сказав, що якщо потрібно буде виговоритись я завжди готовий слухати і.. так все й почалося. Ми часто збиралися вдвох і гуляли, говорили, спілкувалися, а після Різдва... все змінилося. Наше спілкування ніби еволюціонувало. Вона знає мене всього, кожен світлий і темний закавулок душі. І я про неї так само. Єдине що їй невідомо—це те, що я відчуваю... Але я не можу нічого з цим зробити!! І Сала зрадити не можу. Він любить її роками, якщо я зізнаюся він мене зненавидить! Він мій друг, я не хочу такого фіналу, не хочу його втрачати...

— Може тобі просто запитати Сала? Поговорити з ним по душах?

— Я просто не можу...- видихнув я і замовк.