Метелик Хоче Світла

7

Катя мовчки зайшла у кабінет. Як і передбачалося у ньому нічого не змінилося, такий же ремонт, така ж шафа з книгами і врешті решт такі ж гори різних паперів і папок на столі.
–Може чаю? – Запитав чоловік.
–Вікторе Степановичу, ви прекрасно знаєте чому я тут, а також прекрасно знаєте, що ваш чай мені до одного місця. – Ось і результат цього постійного стресу.
Її знервованість можна було відчутна в радіусі ста метрів.
Віктор Семенович засміявся. І що в біса кумедного у цій ситуації.
–Чесно кажу, я думав що ти прийдеш пізніше. – Здається, йому взагалі начхати не тільки на все що відбувається, а й загалом на весь світ.
Чоловік спокійно підійшов до столу і взяв пляшку з водою.
–Але все таки батько знає свою доньку краще ніж я очікував. – Сказав він перш ніж почав пити воду.
А у Каті шок. В глибині душі вони вже всі знали хто до цього причетний, хоча намагалися не говорити цього в голос. Як то кажуть: "Надія помирає останньою". Навіть не дивлячись на те, що ця надія була надто примарною і намагався оминути всі факти у цій справі. Почуття зради невідомо чому знову зародилося у грядах. "вони все знали,"- це усвідомлення приходить до дівчини в ту ж секунду.
–Що ж, – дівчина вчасно взяла себе в руки – Де і коли я зможу побачити батька.
Катя вже прийняла рішення, вона вибереться з цієї херні. Вона не буде більше плакати і доводити себе ледь не до божевілля, досить цього всього. Час намотати соплі на кулак і розбиратися зі своїми проблемами самостійно.
–Не поспішай, сонечко. Часу вдосталь.  –чоловік знову засміявся. – Твоя мати й бачити тебе хоче, тому я тобі все розповім. Вона ж у нас надто зайнята персона. – знову ця його дебільна посмішка. В свою чергу, Катя навіть слова не подумала вимовити щоб захистити матір. Мовляв: "Вона тяжко працює, щоб забезпечити нам нормальне життя", проте це було не так, вона працювала щоб забезпечити Женьку, але ніяк не Катю.
–Можливо, вся правда тебе шокує тому тобі краще присісти. – Віктор Степанович вказав на стілець, а сам у свою чергу пішов до вікна.
–Ти Марії Іванівній не рідна. Це так якщо коротко.
І ось, Катя знову порушила обіцянку дану собі кілька хвилин тому. Хочеться розплакатися, послати все до біса і піти втопитися. Вона помічала те ставлення до неї, але постійно знаходила відмазки для самої себе щоб хоч у мріях відчути материнську любов. І аж ніяк ніколи не винила у всьому сестру. Не таким дитям вона була. Та й більшість часу у дитинстві вона проводила з Марком, то на вулиці, то у його квартирі, то ще десь за гаражами, тому те що скаже її мати чи бабуся мало хвилювало дівчину.
Повертаючись у реальність, очі дівчини були по п'ять копійок.
–В сенсі не рідна. – Тихо запитала Катя.
–В прямому сонечко. Там така історія заплутана. Твій батько спочатку покохав твою справжню матір, тобто рідну сестру Марії, а та в свою чергу закохалася у нареченого сестри. – чоловік почав шукати щось у шухляді. – Тобі ж казали, що твоя тітка Іванна, померла коли ти була ще дуже маленькою. Ну як ти тепер знаєш то була твоя мати.
Віктор Степанович дістав пакуночок і кинув його дівчині.
–Твоя покійна бабуся, завжди більше любила менше доньку. Тому хотіла щоб у Марії все було добре, а на Іванку начхати. Коли ж вся ця історія з трикутником любовним вийшла на зовню, то тоді Денис дізнався, що його кохана вагітна. – Ось ще одна частина пазлу, дивні розмови за столом коли діти йшли в іншу кімнату. Катя сиділа в шоці і тримала руках пакунок. – Відкрий. – Кивнув чоловік на те що кілька хвилин тому віддав їй.
Дівчина обережно розв'язували стрічку, яка схоже була зав'язана на сто один вузол. Поки вона розбиралася з пакуночком, у якому схоже були фотографії, чоловік далі продовжував розповідати історію.
–Ну він як порядний чоловік одружився на ній. Марія тим часом бісилася як справжній чорт, навіть мене почала діставати, щоб я повпливав на твого батька. Коли ж ти народилася, вона вирішила діяти, побачила свого п'яного друга, попросила простежити за машиною у якій їхали Денис і Іванка, ти тим часом була зі мною, їм потрібно було з'їздити по справах тому я погодився посидіти з тобою. Тобі близько місяця тоді було тому Іванка не на довго їхала.
Пакунок вже був звільнений від тої стрічки, але Катя не поспішала його розпаковувати далі.
–А той як за сценарієм не впорався з керуванням і влетів у їхню машину. Іванка від травм на місці померла, твого батька ледь врятували, а того алкаша-слідчого в лікарні не врятували. Коли Денис вийшов зі лікарні, то Марія до нього так і липла. Твій батько прекрасно розумів, що дитині потрібна матір тому все ж таки погодився одружитися з Марією із однією умовою. Не дивлячись ні на що, вона буде виховувати тебе як свою дочку. – За цей час, Віктор Степанович, здається обійшов весь кабінет рази три. І хотів далі продовжити як його перебила Катя:
–Вона не впоралася з цим завданням.
–Знаю, знаю. Твій батько знав про це, тому почались постійні сварки, він намагався терпіти всі вибрики твоєї мачухи. Та навіть дитину нагуляла. Якщо є питання звідки знаю, що нагуляла, то скажу коротко. Бачив я з ким і де вона гуляла.
Катя тим часом набралася сміливості відкрити той пакунок, там і справді були фото. Її батька, і як вона тепер дізналася матері.
Віктор Степанович замовк і перед ти як продовжити прошепотів:
–Вона була красунею. У них навіть очі сяяли коли вони були разом.
Поки дівчина передивилася фотографії, не змогла стримати сльози. Там було багато фото, весільних, з відпочинку, з виписки із роддому. І всюди як казав дядько, у них сяяли очі від радості коли вони були разом.
Рішення не плакати було забуте.
–Чому ж тоді батько почав вбивати? – схлипуючи запитала вона.
–Цікаве питання, враховуючи, що спеціально він не вбив нікого.
Катя різко підняла погляд на чоловіка.
–Як це розуміти? – запитала дівчина витираючи сльози.
–У твого батька був невеличкий бізнес, хороший такий. Але часи тоді  були не хороші. Я ж ти знаєш цю посаду кілька років тому зайняв, до цього був тут один олігарх. Так от його син якогось милого собі те кляте СТО схотів. Денис впертий не хотів віддавати. От вони до нього ввечері і прийшли. Думали, що виб'ють те СТО, а батько пістолета недавно купив. – Він зупинився і уважно поглянув Каті в очі, – Думав, що коли ти підростеш, навчить тебе стріляти. Так ось ближче до суті. Як ти розумієш, там сталася бійка, твій батько дістав пістолеті вистрелив у повітря, вони не зрозуміли, щось говорити почали, вже той олень летів на Дениса а той йому куль прямо в черепа.
Уявляти це видовище було не з приємних, та й наслідки уявляти було ще гірше. На жаль, у випадку дівчині, наслідки уявляти не треба, їх треба  знати.
–Вистріл, до того почула якась ляклива компанії, викликали міліцію. І все, пов'язали твого батька. Повідали на нього як ти здогадалася справи якогось маніяка. Я зараз якраз розбираюсь з оскарженням цієї справи. Минулий генерал постарався, щоб це діло ніхто не рухав.
–Але ж тоді, бабуся і Женя... Вони ж мертві були.. і..
–Живі вони, просто в іншому місті зараз, у моргу були не вони. А що до твоїх друзів то їх справді якісь бандити підстерегли, в нас інший план був. Але твій батько вирішив цим скористатись, щоб діло йшло як умога швидше.
У Каті був шок. Це якщо коротко описати, далі прийшли інші почуття суміш яких пояснити було важко.
–Знаю ти зараз налякана і маєш багато запитань. Я спробую тобі допомогти але спочатку тобі треба заспокоїтись.