Метелик Хоче Світла

4

Відкривши коробку дівчина не в змозі сказати ні слова.

–Який же він виродок. – Нарешті тихо промовляє Катя.

Марк від нетерпляче встає і обходить стіл щоб заглянути в коробку. Аж мороз пройшовся по шкірі коли він побачив те що було в середині. Це були фотографії.

Дівчина взяла їх в руки щоб ближче роздивитися кожну. Це були фото Каті з сестрою, друзями і бабусею. Проте була одна особливість, у тих хто був мертвий не було обличчя. Воно було замальоване чорним маркером.

Тепер їй по-справжньому стало погано. Фотографії разом з коробкою лежали на підлозі, а сама Катя ледь не задихалася від сліз. Марк швидко почав шукати заспокійливе. На щастя аптечка була на кухні. Проте він більше не міг слухати ридань свої сестри. Хлопець кинув аптечку на стіл, а сам обійняв Катю.

Спочатку, напевне, дівчина не усвідомила хто це. Хотіла відштовхнути. Але навіть в стані істерики, коли всі пережиті емоції починають виходити через край, вона відчувала, що ці обійми надто рідні для неї.

І навіть попри те, що Катя хотіла вибратися з цих обіймів. Він її тримав, а вона перестала опиратися, бо зрозуміла, це тепло – найцінніше, що вона має.

Коли ридання стихли, а залишилося тільки похлипування (на це знадобилося не менше 10 хвилин і весь цей час Марк гладив її по голові і говорив про щось хороше або змушував рахувати до десяти), врешті решт дівчина поглянула в ті чисті зелені очі хлопця. Ці очі допомогли їй усвідомити, вона нікого не цінувала більше чим свого брата.

–Давай знайдемо його? – Тихо запитала Катя вже через годинку часу.

За цей період, Марк змусив дівчину випити заспокійливого, поїсти і трохи відпочити. Він боявся за її ментальне здоров'я і водночас був розлючений на свою тітку. Вона кинула рідну дочку і замість того щоб підтримувати одна одну, навіть не підпускає Катю до себе (якщо дівчина з'явиться на порозі у своєї матері, та жінка без сумніву кинеться її душити).

Марк тяжко видихнув, він знав, іншого виходу у нього просто не має коли його люба сестричка знаходиться під загрозою.

–Давай. – Відповів він.

І ось після цього, вони мовчки сиділи на дивані все ще відходячи від шоку під теплими ковдрами. Ніби це могло врятувати їх від усіх майбутніх жахів.