Чи не краще бути негідницею?

Розділ 7. Мені комфортно бути в тілі лиходійки (6)

У цей вихідний я пообіцяла зустрітися з герцогом увечері.

Слуги жваво взялись за справу, допомогаючи мені зібратися, оскільки до цього я довго не виходила за межі маєтку.

Моє волосся було ретельно вимите ароматними засобами і розчесане. Хелен допомогла впоратись з елегантною вечірньою сукнею, яку вона створила, вклавши в це душу.

«Ніколи до цього не звикну...»

Я не могла відвести погляд від дзеркала.

Сукня з кльошем неймовірно пасувала мені і тільки підкреслювала ідеальну фігуру Дебори.

— Принцесо, ви виглядаєте неймовірно.

— Таке відчуття, ніби я споглядаю троянду в повному цвіті. Сліпуча краса.

Слуги продовжували щедро лестити мені, ретельно підбираючи слова.

— Як ваша шкіра може бути такою шовковистою?

— Губи мов стиглі вишні.

— Хм.

Мені не потрібні були чиїсь слова, щоб я знала, що обличчя у дзеркалі було вишуканим і гарним.

Я легенько пирхнула, щоб не видавати свого відчуття захвату.

Щоб захистити свою гідність як найзліснішої жінки Імперії, мені доводилось завжди контролювати вираз обличчя, залишаючи його холодним.

«Мені не можна зруйнувати цей образ».

— Принцесо, герцог скоро прибуде.

Незабаром з'явився секретар герцога і зробив оголошення.

Аксесуаром я обрала темно-фіолетове віяло, що так ідеально пасувало до лавандової сукні. Мій зріст і так був доволі високим, але позбавляти себе ще більшого куту огляду завдяки високим підборам я не стала.

Через деякий час герцог, одягнений у темно-синій костюм, увійшов у вестибюль. Він випромінював глибоку шанобливу чарівність, якою володіють лише люди середнього віку.

«Він настільки прекрасний, як і його вклад у розвиток Імперії».

Стоячи поряд з герцогом, мені хотілося аплодувати йому за весь той добробут, який він здобув для Азутейської імперії.

Як добре, що мої тренування контролювати міміку і жести не пройшли даремно.

Інакше я б виглядала неначе фанатка, яка побачила прямо перед собою знаменитість і не змогла втримати захоплення, здивовано роззявивши рота.