Сім гріхів Сеулу

Перший хвіст

Сьогодення

Листя ледь шаруділо під мʼякими подушечками лап. Пухнаста шубка переливалась всіма кольорами осені, хоча холодний вітер вже нагадував про наближаючусь зиму.

Лисиця зупинилась, як вона думала в самій хащі лісу, куди б не те що полювальники не зазирнули, а самі Володарі не сунулись би. Вона ще раз оглянулась навколо й врешті стала тертися ворсинками об соснову кору. Линька вже почалась, і тварині просто необхідно було скинути помаранчеве хутро, щоб на його місці почало рости нове - білосніжне.

- З таким успіхом могла б до грумера записатись, - прогримів хащею грубий голос, від чого ворони здійнялись в повітря.

Лисиця підскочила від несподіванки, але зрозумівши хто перед нею зʼявився, розвернулась до нього хвостом і продовжила своє заняття. Зазвичай, вона відчувала, коли наближалась магічна істота, але зараз була занадто зайнята своєю справою.

- Фоксі, - знову прогарчав той.

- Фир-фир-фир, - обурилась тварина.

Із заплющеними очима вона стала на задні лапи тулячись до кори спиною, і прочухалась, залишаючи там клаптики шерсті.

- Досить, ти знаєш, що я твою лисячу не розумію.

- Фрррр, - куміхо струхнулась, і в ту ж мить тільце тварини охопили яскраві золотисті кола тягнучись догори, перетворюючись в юну дівчину.

Легенди в цьому не брехали. Куміхо справді народжувались і напротязі життя перетворювались в дівчат неймовірної вроди. Густе вогняне волосся спадало майже до поясниці, його обʼєму та ідеально вкладеним завиткам могли позаздрити всі жінки світу. Одне коротке пасмо було завите на бік і майже завжди прикривало око, хоча коли такої потреби не було, куміхо закидала пасмо назад. Рівна, злегка смугла шкіра, акуратний маленький носик, пухкі рубінової форми губи віддавали коричневим і підкреслювались темнішим по лінії вуст. Куміхо в ній видавали хіба що лисячої форми очі, та їхній колір. Як і в більшості: одне око було яскраво-золоте, а інше холодно-срібне, видаючи всю силу цих створінь. Їх тіла завжди були підтягнутими, хоча так ніхто і не зміг довести, чи це завдяки магії, чи тому що куміхо були непосидючі, і займались активністю більше будь-якого спортсмена в залі.

- Тобі обовʼязково одягатися, як шльондра? - закотив очі чоловік. Куміхо була одягнена в чорні коротенькі шкіряні шорти, які ледь прикривали сідниці, чорний топ з глибоким вирізом декольте, настільки глибоким, що жоден чоловік, ба навіть жінка не втримається, щоб туди не зазирнути. Укорочений коричневий шкіряний тренч, та коричневі ботфорти на високих підборах.