Сім гріхів Сеулу

Перший з Семи

"Володарі, вони ж демони, вони ж Гріхи - харчуються силою душі, будь то людина, чи створіння. Вони обрушували на обʼєкт свою силу, і чий гріх в створінні більше проявлявся, тому з Володарів вона і дістанеться.

Окрім куміхо. На лисиць сила їх гріхів не діяла, тож Володарі харчувалися їх душами по черзі.

Також демони могли катувати й ґвалтувати своїх жертв ради забави.

1028 рік. Записи Вонгві"

Сьогодення

Вогні нічного Сеулу майже не освічували простору залу пентхаусу. Але це Юнгі й було потрібно. Тиша, спокій і темрява. Прищуривши погляд він виглядав когось по вулицях, хоча і з двадцятого поверху, всі люди виглядали, як мурахи. І все ж, він шукав її.

Останні одинадцять років, він разом з іншими Володарями розпочав гру в артистів. Так вони могли подорожувати світом, а збираючи великі натовпи, розраховували зустріти куміхо. Та за ці роки вони зовсім не відчули її присутності, хоча були впевнені, що вона десь тут.

З кожним переродженням частина їх памʼяті стиралась, так само, як і згасали їх сили, і вони не могли згадати, як знайшли куміхо минулого разу. Але одне точно відомо кожному з Семи - якщо вони не знайдуть лисицю в найближчий час, щось трапиться - і це щось, не їхнє чергове переродження. Щось гірше... Гірше для всіх.

Янтарний напій обпікав горло. Хоча демони майже не пʼяніли від алкоголю, та Юнгі подобалась та коротка мить, коли його погляд затуманювався, а з тіла спадала напруга. Думки відступали на другий план, залишаючи тільки умиротворення.

В двері постукали. Не чекаючи дозволу гість зайшов проливаючи світло з іншої кімнати.

- Хіба я сказав заходити? - гаркнув Юнгі відчуваючи сморід прогнившої наскрізь душі одного з Хантерів.

- Вибачте, Володарю, - хоча Юнгі й не повернувся, він відчував, як чоловік почав судомно кланятися, - Ваших братів ще не має.

Юнгі не був за старшого, його гріх не був головним, але це подобалося чоловіку. Він приймав участь в їхніх зборах, але не контролював жодних підданих, ні в Царстві, ні на Землі. Окрім, невеличкої кількості персоналу, який займався його документацією та планами, щодо зйомок, та турів. Інколи він подорожував самостійно, і чим далі, тим більше йому хотілося так і бути наодинці. Так вже відлунювався в ньому його гріх.