"До гострого слуху лисиці дійшли крики людей на пляжі. Хоча погода останнім часом не радувала жителів Сеулу, та біля океану можна було часто зустріти прогулючихось закоханих, чи одиночок, яким було до смаку спостерігати за водним плесом. Та зараз за кілька метрів від берега піднялась висока хвиля, майже закриваюча сонце, і люди налякавшись природній катастрофі, як вони думали, почали тікати хто куди, а деякі заціпенівши наглядали. Океан нісся із шаленою швидкістю. Вдалечі почулися звуки сирен. Вітер почав класти майже до низу дерева, й піднімав догори різні предмети, а деколи й припарковані недалеко автівки, як і людей котрі вчасно не сховалися.
- Зупинись, - почувся позаду голос.
Куміхо не послухалась, піднімаючи хвилю ще вище.
- Зупинись я сказав, - рука схопила лапу куміхо, розвертаючи тіло тварини до себе, яке стояло на двох задніх лапах, він зазирнув їй в палаючі очі, - ти вище цього.
- Не заважай мені, диявол, - профиркала лисиця.
Той не послухав її. Він змахнув рукою і вмить все стихло.
- Ми ще повоюємо, песику, - хмикнув чоловік, - але не з людьми. Точніше, не тільки з ними.
Він торкнувся шерсті за вухами лисиці, й та прищурила своє вушко в насолоді. Вона йому довіряла. Очі примружились. На її писку зʼявилась тінь посмішки.
- Фррррр....
- Ось так краще, пішли моє Лисенятко...
Опиратися куміхо не стала, вона пішла слідом за гріхом, попутно перевертаючись в дівчину.
1961 рік. Зниклий щоденник Заздрощів."
Сьогодення
Фоксі прокинулась в башні монастиря. Слюна закапала сторінки давніх записів. Токкебі не було в полі зору, хоча її єдиний хвіст затріпотів вказуючи, що дух десь поруч. Вона взяла обіцянку з матері не розповідати духу, про зустріч Юнгі.
Щоб там не було, вона не хотіла ховатись. Може дух і захищав її сімʼю, може сама дівчина виглядала байдужою до оточуючих, та всередині їй шкребло душу. Вона не хотіла війни, не хотіла, щоб через неї, через її жагу до життя, страждали близькі люди, рідне місто і країна. Тож, якщо Юнгі повернеться забрати її, якщо він справді один з Семи, то хай забирає. Дівчині всього двадцять вісім по людським міркам. Вона протягне, дай Світлоносний, хоча б пʼятдесят років, поки Токкебі вдосталь підготується.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Сім гріхів Сеулу
FanficЛегенди розказували, що Гріхи довгі тисячу років полювали на Лисиць використовуючи в пошуках всіх земних створінь. Остання куміхо відчайдушно намагалась вберегти своє життя. Та чи зможе вона, якщо зараз вся сімка ходила вулицями Сеулу в її пошуках.