Сім гріхів Сеулу

Розтала крига

По замку носилися підлеглі демони, поки Хосок з Чонгуком перевіряли сад. Ніхто одразу не зрозумів, що трапилось, аж поки з далекого сходу не зʼявилися чхолліми, крилаті коні, які раніше служили замку Гніва, і були вірними товаришами в бою, як на суші, так і в повітрі.

- Володарі, Володарі, - в сад залетів служник, - там... там... - він намагався віддихатися.

- Що таке?

- Там коні, літаючі... - він вказував рукою на інший бік двору.

Чонгук з Хосоком тільки переглянулись і мовчки ледь не побігли до загальної метушні.

- Що це все означає? - тихо промовив Хосок.

- Один із Ваших замків розтанув, Ваше Величносте, - до Гріхів наблизилась демониця з яскраво синім довгим волоссям і татуюванням сокола під лівим оком, - мої ворони були поруч, коли крига почала тріскатися, дозвольте Вам показати.

Хосок тільки кивнув і та більше нічого не промовляючи стала ближче та доторкнулась кінчиками пальців до висків Володаря.

Він побачив все очима птиць. Замок був суцільним шматком криги невиразної форми, холод застав його зненацька, бо в місцях де лід був прозорий виднілися демони, які намагалися втекти. Точно ніхто не знав, коли він замерз, але припускалось, що тридцять-тридцять пʼять років тому. Аж ось земля струснулась, наче, щось живе прокинулось під нею. По кризі пройшли тріщини.

- Це замок Гніва? - запитав Хосок, коли побачив останній спогад, де шпилі замку вже виднілися в повітрі, а крайні демони, тварини та духи - були вільні від крижаної тюрьми.

- Не думаю, - сказала демониця, - наскільки мені відомо давним давно Гнів приручив останнього в королівстві дракона, який став символом його замку, а тут я жодних згадок про драконів не бачу.

- Нехай частина твоїх воронів пильнує замок, а інша прокладе шлях до нього звідси, - промовив Хосок, - дай знати, коли він повністю розтане.

Демониця кивнула й відійшла.

- Всі інші, - звернувся до двору Чонгук, - зберіть продовольство, трави та зілля, яке можливо знадобиться демонам та тваринам. Упакуйте і будьте готові вирушати.

- Ваше Величносте, але якщо ми не зможемо туди доїхати? - запитав один з демонів.

Позаду почулося характерне іржання чхолімів.