Між світами тіней

Частина 16

Темрява обступала їх з усіх боків, і, здавалось, кожен їхній крок лише поглиблював ту порожнечу, що охоплювала цей забутий район. Вулички, ніби залишені часом, були покриті туманом, а будинки, схожі на покинуті могили, здавались глухими і мертвіми. Макар, Олександр, Саша і Марк йшли вперед, не знаючи, чого насправді шукають - Агату, чи хоч якийсь слід, який би вказав на те, що відбувається.

Вітер зривав зламані гілки, штовхаючи їх на шляху. З кожним кроком все більше ставало очевидно - те, що вони шукають, уже не обмежується звичайним злочином чи демоном. Це була боротьба з самими сутностями, що занурюють світ у безодню.

"Ми близько," - сказав Олександр, його погляд був заглиблений у темряву перед ними. "Але щось тут не так. Це не просто залишки війни, це щось... більш глибинне."

Тим часом, в іншій частині цього занедбаного району, Анна обережно вела раненого ангела Вадима до їхнього будинку. Вадим був великим і сильним, але його крила були пошкоджені, а його тіло повне ран, немов він боровся з чимось, що мало надзвичайну силу. Її серце билося швидше від переживань, але вона знала, що не може залишити його на вулиці. Занадто багато загроз, занадто багато темряви оточували їх.

"Ти не можеш залишити його в такому стані," - сказала Олександра, коли Анна повернулася додому з Вадимом, поки інші залишались у пошуках. "Його треба лікувати."

Анна допомогла йому сісти на ліжко, і, попри небезпеку, щось в її серці підказувало, що його рани - не просто фізичні. Вадим був ангелом, і хоча він був поранений, він міг приносити якусь надію.

"Я не думаю, що він буде так просто лікуватися," - сказав Олександр, коли прийшов до дому, аби перевірити, як Анна поводиться з раненим ангелом. "Це не просто поранення."

Але Вадим, здається, не мав сил говорити. Він лежав без руху, наче у сні. Проте, коли його очі нарешті зустріли погляд Анни, він тихо прошепотів:

"Ти врятувала мене."

Її серце забилося сильніше, і хоча вона не розуміла чому, в його словах було щось таке, що заохочувало її залишитися поруч, допомогти, навіть попри всі небезпеки.

Але навіть поки Вадим одужував, інші шукали Агату в тіні цього занедбаного району.

Макар, Олександр, Саша та Марк натрапили на велику похмуру сцену - поле бою, де валялися трупи ангелів і військових, які не повернулися з патруля. Вони лежали серед пилу й темряви, їхні крила понівечені, а шрами на тілі говорили про безжалісну боротьбу. Їхні очі були відкриті, але ніби не бачили нічого.

"Це не може бути просто випадковістю," - сказав Саша, ковзаючи поглядом по зруйнованому полю. "Ці ангели, ці люди... вони загинули, як ніби хтось спеціально їх знищував."

Марк оглянувся навколо, його вираз був серйозним.

"Ми знаходимося на межі чогось більшого, ніж просто небезпечний демон. Тут ховається щось гірше."

"Ми не можемо зупинятися," - сказав Макар, відчуваючи гіркоту в голосі. Його думки були тільки про одне - Агату, яку забрав демон. Він не мав права дозволити їй стати частиною цієї жахливої історії. "Ми знайдемо її. Навіть якщо нам доведеться пройти через всю цю темряву."

Але у цей момент, коли темрява розгорнула свої крила ще більше, перед ними знову з'явилась темна постать. Вона стояла серед розкиданих тіл, ніби не зважала на смерть навколо. І в її очах горів той самий страх, який вони всі відчували.

"Вона тут," - сказав Олександр, його голос тремтів. "Але не тільки вона."

І тут вони зрозуміли: Агата могла бути не єдиною, кого демон забрав.

Тим часом, у домі, що був їхнім тимчасовим укриттям, Вадим прокинувся. І його погляд на Анну був настільки проникливим, що вона відчула, як її серце застигло. Це не був просто ангел, це був хтось, хто бачив більше, ніж їй могли розповісти її очі.

"Анно," - прошепотів він, повільно піднімаючись, його сила почала повертатися. "Ти не одна. Ми всі пов'язані. І я... я прийшов, щоб допомогти."

Анна не могла зрозуміти, що саме означала його фраза, але в її серці з'явилася незрозуміла тривога. Вадим був не просто раненим ангелом, а чимось набагато важливішим. Він був частиною тієї темряви, що зараз охоплювала все навколо.

"Але чому ти?" - запитала вона, її голос був тихим, хоча вона відчувала, як страх сковує її.

"Тому що я бачив, що буде далі. І я бачив тебе."

З цими словами він потягнув її руку, і темна сила, що визначала цей світ, уже не була такою далекою.