Між світами тіней

Частина 17

Туман навколо став ще густішим, і світло, що пробивалося ззовні, здавалося таким далеким і тьмяним. Кожен крок Макару, Олександра, Саші і Марку здавався важким, як камінь, що падає в глибоку темряву. Вони вже почали втрачати надію знайти хоча б якусь підказку, коли раптово, з середини туману, з'явилася маленька дівчинка. Вона була одягнена в брудну білу сукню, що слабо світліла в нічній темряві. Її очі були чорні, наче бездонні прірви, і вони відображали в собі всю безнадійність світу.

"Ви шукаєте Агату?" - її голос був тихим, але пронизливим, як вітер, що проникає до кісток. "Не шукайте її більше."

Макар зупинився, його серце забилося швидше. "Що ти хочеш сказати? Хто ти?"

"Я була ангелом," - дівчинка посміхнулася темною, зловісною усмішкою. "Але тепер я не більше ніж тінь. Я не можу повернутися. І вам не треба шукати її, бо Агата - це частина ритуалу. І коли ритуал завершиться, цей світ зникне."

"Ти... ти хочеш сказати, що Агата... вона повинна загинути?" - запитав Олександр, його голос здався трохи тремтячим.

"Не загинути," - продовжила дівчинка. "Вона потрібна. Без неї цей світ не зможе стертися. Вона - ключ до кінця. І ви не зможете її врятувати. Це ваша доля, не змінити її."

Раптово, її погляд став ще більш наполегливим, і вона зробила крок уперед. В її руках почав виростати чорний меч, повний зла, що скидався на чистий біль. Всі четверо завмерли, відчуваючи, як тіні навколо почали ворушитися, а земля під ногами віддавала теплоту зла.

Але перед тим, як хтось встиг би відповісти, з темряви раптово прилетіли кілька демонічних істот. Вони мчали, мов чорні стріли, і їхній погляд був сповнений ненависті та жорстокості. Бій почався миттєво.

Макар кинувся вперед, але одного удару було достатньо, щоб його повалити на землю. Демони, що оточили його, не дали йому шансу на оборону. Його останні думки були про Агату, і він усвідомлював, що більше не побачить її. "Ти повинна вижити... ти повинна врятуватися..." - прошепотів він у своєму останньому подиху.

Тим часом, Агата, яка була десь у темряві, відчула, як її серце стискається від болю. Вона не знала, чому, але раптом вона відчула смерть Макарова. Несподівано, вона згадала про свої ангельські здібності, які вона здобула, коли стала частиною цього темного світу. В її очах спалахнув дивний, святий світло, яке ніби вказувало їй шлях. Вона знала, що не може залишити його, навіть якщо самій їй доведеться заплатити величезну ціну.

І тоді вона зрозуміла правду. Агата дізналася, що її викрав не просто демон, а Влад - її знайомий, який, як виявилося, був у змові з тими, хто прагнув знищити світ. Він давно став частиною цієї змови, і весь цей час Агата була лише фігурою на шахівниці, що мала бути принесена в жертву вищим силам, щоб запустити апокаліпсис.

"Влад... ти... зрадив мене?" - прошепотіла Агата в гіркоту.

Але її думки не могли залишити її - раптом вона побачила яскраве видіння. Її серце стиснулося, коли вона побачила обличчя Олександра, Саші та Марка, вкрай побитих і безсилих, їхні очі були застиглими від болю. Видіння продовжувалося - вони помирали, один за одним. А за ними стояли тіні демонів, що були невідворотними.

"Ні!" - закричала Агата, її крила здригнулися, і вона миттєво мчала до них, знаючи, що залишилося мало часу. "Я не дозволю цьому статися!"

Вона била крилами і поривала повітря, направляючи свої сили прямо до того місця, де її друзі боролися. Вона відчувала, як її здатності ангела, прокинулись знову, і вона була готова жертвувати всім, щоб зупинити це.

Коли вона дісталася до місця бою, сцена була жахливою. Демони все ще намагалися знищити її друзів. Агата, з величезною люттю і рішучістю, підняла свої крила, і з них вирвався потужний спалах світла, який розсіяв темряву на кілька секунд. Демони розсипалися в попіл від сили її удару.

"Агата!" - закричав Олександр, коли він побачив її. "Ти жива!"

Але її очі були сповнені відчаєм. "Макар... він... він загинув," - прошепотіла вона, її серце розривалося від болю.

"Не хвилюйся, ми ще можемо це змінити," - відповіла Саша, намагаючись піднятися на ноги.

Але у темряві щось рухалося. І було вже занадто пізно. Знову з'явилася темна постать - Влад, з гордим виразом на обличчі, стояв серед них.

"Ви думаєте, що ще можете це зупинити?" - сказав він, зловісно посміхаючись. "Але вже занадто пізно. Ритуал наближається до свого кінця."

І в цю мить стало зрозуміло - не тільки Агата була ключем до цього світу, але й вони всі стали частиною невідворотного процесу.