Між світами тіней

Частина 6: Між світом та пеклом

Агата прокинулася від нестерпного відчуття тривоги, яке не полишало її навіть після того, як ніч минула. Стіни величезного будинку, в якому вона опинилася, все ще здавалися занадто холодними та чужими, але щось у її серці почало змінюватися. Вона вже не була самотньою — поруч були люди, з якими вона могла б зв’язатися. Але вона також розуміла, що цей будинок ховає не лише союзників, а й ворогів. І з кожним новим знайомством її шлях ставав лише складнішим.

Анна, криміналістка, яка стала для Агати близьким другом у цьому хаосі, привела її до її кімнати. Вона була затишною, хоча й мала таємничу атмосферу, яку не можна було ігнорувати. Столик з кількома старовинними книгами, невеликий віконний проріз, що відкривав вид на внутрішній двір, і тяжка тиша, яка витікала з кожної тріщини в стінах — все це створювало відчуття, що кімната не належить до цього світу.

"Тут ти можеш відпочити, поки вирішуватимемо, що робити далі," — сказала Анна, усміхаючись, але в її погляді читалася настороженість. "Це на тебе чекає тепер…"

Агата сіла на ліжко, розглядаючи обстановку. Вона знала, що її життя тепер зовсім не таке, як раніше. Підступні ігри, які оточують її, не мають нічого спільного з її звичним світом.

"А де я буду працювати?" — поцікавилася Агата, намагаючись відволіктися від думок про те, що чекає попереду.

"Ти будеш з нами, допомагати розслідувати," — відповіла Анна, її обличчя ставало серйозним. "Цей будинок — не просто укриття, він служить як штаб для всіх нас. Тут працюють ангели, демони і люди, ми всі намагаємось змінити хід подій, що можуть привести до апокаліпсису. Тобі теж є роль у цьому, Агато."

Агата нахмурилася, намагаючись усвідомити всю важливість своєї присутності тут. Вона не була впевнена, що хоче бути частиною цієї гри, але відступити вже не могла.

Раптом хтось постукав у двері, і, не чекаючи запрошення, вони відчинилися. Макар стояв на порозі, його погляд був важким і сповнений невисловленого запитання. За його спиною проступали тіні, наче самі стіни цього місця розуміли, хто він.

"Я хотів поговорити," — сказав Макар, і його голос звучав як завжди — холодно, з острахом. Але було щось у його манері, що залишало відчуття внутрішньої боротьби.

Агата підвелася і підійшла до нього, її серце прискорено билося від емоцій, що наростали всередині. Вона не могла приховати того, що відчувала до нього, і в той же час розуміла, що їхні почуття можуть бути не лише важкими, а й небезпечними.

Але перш ніж вона встигла щось сказати, із коридору вийшов демон на ім’я Влад. Його погляд був сповнений занадто багато обіцянок, його присутність була настільки гнітючою, що Агата на мить завмерла. Він наблизився до неї, і його жарти, що виглядали так неприродно для цього місця, змусили її відчути себе незручною.

"Я так розумію, тут буде цікаво," — мовив Влад з посмішкою, яка не обіцяла нічого доброго. Він злегка нахилився до Агати, зумисне порушуючи її особистий простір.

Агата не могла не помітити, як Макар стиснув кулаки. Його погляд став ще більш важким, і з кожним його кроком наближалося відчуття, що між ними виникає новий бар'єр — не через відстань, а через емоції, які тепер важко контролювати.

"Влад," — сказав Макар через зуби, його голос звучав холодно, але з прихованим гнівом. "Ти порушуєш правила."

Влад лише посміхнувся, не знімаючи погляду з Агати. "Може, правила тут не такі жорсткі, як тобі здається, Макаре?" — його голос був тихим, але з якоюсь таємною погрозою, яка здригнула Агату до кісток.

Агата відчула, як повітря в кімнаті стало важким. Вона оглянула двох чоловіків — одного, що стояв із злістю, і іншого, що дивився на неї з надмірною увагою.

"Я… я не хочу бути частиною цієї гри," — сказала Агата тихо, намагаючись зрозуміти, чому кожен її крок, кожне її слово, здається, стає пішаки на шахівниці між двома силами.

Макар підійшов до неї і знову поглянув у її очі, але цього разу його погляд був не таким твердим. В його очах було щось інше — відчай, непевність, бажання захистити, але і страшна ревнощі.

"Не бери його слова близько до серця," — мовив він, коли вона підняла голову, щоб подивитися на нього. "Він лише хоче бачити нас зламаними."

Влад, наче почув ці слова, розсміявся, роблячи крок назад.

"Ти не можеш втекти від цього, Макаре," — знову посміхнувся він, і його очі знову зупинилися на Агаті. "Ти теж є частиною цієї гри. І вона не може бути простою."

Агата стояла між ними, відчуваючи, як її серце рветься між двома світами. Один — це Макар, якого вона не могла відпустити, інший — це Влад, який вів її до невідомих глибин. Вона не могла вибрати, бо кожен з них ніс з собою світ, який міг змінити її назавжди.

"Макар може скажеш уже їй?" Запитав Влад

"Влад закрий свій рот, придурок кончений, не потрібно їй знати" злосно крикнув Макар.

"  Макаре про що він!?" Нервово запитала Агата.