Частина 1

86 1 0
                                    

Я відкриваю очі та дивлюся в стелю. Інколи я хочу знайти в ній щось не звичайне , але там просто біла фарба і все. Я така людина , яка в простих речах шукає щось цінне та чарівне . На годиннику 8 ранку і я , як завжди запізнююся до школи . Я б туди зовсім не ходила , та батько каже ,що знання це дуже важливо . Але для мене це зовсім не важливо . В школі не надають знань , а лише тріпають нерви дітям , а вчителі самі собі. А ще , я не хочу йти в школу, бо там знову будуть плітки про мене , мою сім'ю і зовнішність . Таке відчуття , що там не люди , а справжні тварюки яким тільки й хочеться когось гризти . Сьогодні я б не пішла в школу , та саме сьогодні дуже важлива контрольна робота . Я маю хоч з'явитися на ній , адже якщо мене там не буде , то зі школи мене викинуть . Я цього не хочу. Можливо, ця школа і погана, але в ній я вже місяць і навіть трішки звикла. А якщо піду в новий заклад, то буду довго звикати до нових людей. До того ж цей близько до будинку. Я починаю гратися своїми пальцями , як чую ,що до моєї кімнати хтось йде.По кроках очевидно , що це мій батько . Він стукає після чого заходить у кімнату та дивиться на ліжку.
- Лісо,прокидайся.Ти знову проспала . Тобі пора йти в школу. - говорить він .-Приводь себе в порядок і спускайся донизу , сніданок вже чекає.- доповнює тато . Я лише тихо зітхаю та потім фиркаю.
- Я не хочу їсти . Ту гидоту я до рота не візьму. Можливо твоя кохана дружина туди отрути підклала ? Від неї можна очікувати чого завгодно. - чути від мене. Батько нервово спостерігає за мною . Я добре відчуваю його погляд на собі,тому визираю з під ковдри . Згодом зовсім розкриваюся.
- Василісо, скільки раз ми говорили на цю тему? Ти повинна їсти кожного ранку . В тому числі і в обід і ввечері. - він встає з ліжка і я також встаю . - І більше не запізнюйся в школу. Кожного ранку одне і теж . - батько вже хоче йти , як я не витримую та починаю свою розмову.
- Оу, прокинувся батьківський інстинкт ? Пізно! - з насмішкою кричу я та закочую очі.- Коли потрібно було мене виховувати ти проводив час з тією повією Меліссою .- я відходжу від нього та йду до вікна , адже якщо б я не відійшла,то він б точно мене ударив .Так було дуже багато раз.
- Що ти таке говориш?Ліса.- спокійно і врівноважено говорить він , але очевидно,що ледь тримається,щоб не закричати .
- Мені набридло тебе слухати!Йди з моєї кімнати .- я сама випихаю його з спальні та закриваю за ним двері.На кінець грюкнула ногою в них.Я пішла у ванну кімнату , яка була вбудована у мою спальню.Там встала до дзеркала і подивилася на себе.На голові чорт знає що , а шкіра бліда. От я якась не красива, а моя мама була дуже гарною. В неї було прекрасне обличчя, форми ....Не розумію,чому батько кинув її і пішов до цієї Мелісси?За це я ненавиджу його.Саме за нього моя мати стала повією. Я починаю чистити зуби та умиватися. Потім одягнула нову білизну, джинси, футболку і кеди.Ось що потрібно для щастя. Кинула в сумку блокнот і ручки. Книжки і зошити я ніколи не ношу, адже мені лінь їх кидати в сумку і нести важко.До того ж я навіть не знаю які сьогодні предмети, тому що домашню роботу ніколи не роблю . Лише читаю , і то рідко . Через 20 хвилин я вийшла з своєї кімнати та прийшла на перший поверх.
-Привіт Лісо ..- з усмішкою говорить до мене Мелісса на що я лише угукаю.
- Мені здається, що Мелісса сказала до тебе добро ранку.- грубо промовив батько.
- Відстань .- коротко сказала я .
- Йди снідати . - повторює тато , але я вже вийшла з будинку гримнувши дверима.
- Дістали..Ненавиджу.- тихо шепочу я та виходжу з території свого будинку.Я прийшла до школи. Напевно запізнилася вже на хвилин 50 . Я стукаю в клас та заходжу
- Міс Уілсон?Чому ви так рано прийшли?.- з насмішкою говорить до мене містер Фабіан. Я лише кривляюся та без зайвих слів сідаю за свою останню парту.Всі учні дивляться на мене.
- Продовжуємо урок.- говорить вчитель до класу . Я зразу відходжу на другий план , та ще бачу деякі погляди на собі. Дістаю листок і олівець та починаю малювати.

ВідчайдушнаWhere stories live. Discover now