Відчайдушна

Частина без назви 8

Я чую слова цієї жінки і мої очі закриваються. Спочатку я впадаю в шок, але мені важко повірити їй.
- Що?Ви не моя мати.Моя мати померла. -В слухавці я чую лише дихання цієї жінки.
- Василіса,ти маєш мене вислухати.Я дійсно твоя мама.Чуєш? .- Я вибиваю . До речі, тепер у мене є новий телефон.Я ж тоді замовила його по інтернету.От він і прийшов .Не поганий такий.Ця жінка дзвонила до мене ще разів 4 , але слухавку я не підійняла. Ну не можу я . Довіряти людям зараз дуже страшно.Відчуття,що всі навколо брешуть.Та , так воно і є. Всі навколо проти мене. Скільки смертей.А можливо мені померти також?На цьому світі мене більше нічого не тримає.Крім однієї людини...Не повірите, але це Мія. Вона стала для мене дуже близькою. Я йду додому по дорозі.До мене їде поліцейська машина. Зразу зупиняється коло мене.
- Ліса,привіт..- Говорить до мене вже знайомий поліцейський.Ви знаєте про кого я.
- Привіт.Щось сталося? - Запитую у нього.Я навіть досі не знаю його ім'я.
- Просто хотів дізнатися, як твій стан. - Він виходить з авто та підходить до мене.Я легко посміхаюся.
- Невже хоч хтось турбується про мене.- Шепочу я.
- Ти щось сказала? -Перепитує чоловік.
- Кажу,що все добре.До речі, як тебе..ем чи вас звати?Ти..ем..Ви так і не сказали.
- Я Роз..- Це ім'я мене дивує.Доволі рідкісне.
- Роз?Цікаво..Ваші батьки з фантазією.- Я починаю сміятися і він також.
- Так, це правда.Ти не перша хто так каже.І звертайся до мене на ти . - Роз бере мене за руку.Це дивно.
- Руку відпусти..- Він швидко пускає її.
- Ой,пробач.- Роз відпускає її і відходить від мене.- Просто...ти така сильна.- Я посміхаюся.
- Ти хотів зробити мені комплімент?Це дуже мило..- Я закушую губу . На вулиці вже навіть темніє.- Я напевно вже піду.
- Так- так , йди..Або ні, стій.Давай повечеряємо разом.Завтра.- Я бачу,що він хвилюється.
- Ти запрошуєш мене на побачення?Ну якщо ти обіцяєш мені веселий вечір, то я згідна.- Хлопець радісно посміхається.
- Завтра в 7 вечора я заїду по тебе. - Я киваю і йду вперед додому.Там на мене очікує обід . На кладовище я сьогодні не пішла.До того ж , знову прийшли думки про ту жіночку. Вдома нікого не було. Телевізор робив.
- Ден , як завжди..- Я посміхаюся та виключаю його.Зразу сідаю обідати ,але дуже зголодніла.
- Дена тут немає.- Кричить з ванною Мелек. Я кашляю . Якщо чесно, я злякала її. Мені тепер потрібно боятися кожну людину.
- А де він? ТИ тепер точно з нами жити будеш? - Я кривлюся і це не приховую.Це мій дім.І роблю що хочу. Хай радується,що я не викинула її з будинку.Я можу.
- Він по справах поїхав.Сказав що не надовго,але вже 3 годину немає.
- Ясно.Я йду до себе..- Так і нормально не поївши я пішла в кімнату.Там лягла на ліжко взявши в руки свій щоденник.В ньому почала малювати всякі зірочки та квіточки.
- Ліса,до тебе прийшли..- Ніхто не може залишити мене саму?Хоч на мить.Я думаю,що прийшла Мія. Але в мої двері заходить Джо.
- І що ж ти тут забув? - Я встаю з ліжка та підходжу до нього.
- Тільки не кричи на мене.Я знаю,що багато наговорив вчора. Я не знаю..що на мене найшло.Пробач.-Я не шокована від його слів.Знала,що так буде.
- Я вже не вірю в твої вибачення.Скільки раз ти таке казав?Мені справді важко. Тому йди зараз з мого дому.- Мій голос байдужий.НЕ знаю звідки це все взялося.Здається,що я щось відчуваю до нього, але в той ж момент щось відштовхує його.
- Ліса,послухай мене.Чуєш? .- Хлопець хапає мене за плечі та міцно притискає до себе.
- Відпусти.Мені набридло це.-Я б'ю його в груди, але він міцно тримає мене.
- Заспокойся.Істеричка!- Кричить хлопець і затикає нам обом роти поцілунком.Я здаюся і цілую його обіймаючи міцно за шию.Злитися на нього я не можу...Поцілунок був довгим.- Заспокоїлася вже?тепер можна спокійно поговорити? - Обіймаючи мене Джо садить на ліжко.
- Говори..- Чути з моїх вуст.
- Я думав,що ..коли скажу тобі ось те все,то ти почнеш бігати за мною.Добиватися.Здається пройшов лише один день..можна було б ще почекати, але я не можу.Я знаю,що ти ніколи сама не прийдеш.Нічого не скажеш.Я був впевнений,що ти захочеш бути зі мною...Просто впевнений.Ти не така , як всі мої колишні.В тобі є щось інше.Я не знаю що, але воно є. Коли ти є поряд,хочеться задушити, адже твій характер убиває, а от коли тебе немає,хочеться обійняти і поцілувати.Хочеться,щоб ти просто була поряд зі мною. - Я слухаю його і легко посміхаюся.
- Знаєш, ти егоїст.Не думай,що ти такий ідеальний ...Не всім дівчатам подобаються такі.До того ж ти бабій..- Я відвертаю та встаю з ліжка.Нервово ходжу по кімнаті.
- То ти не хочеш бути зі мною? - він так само встає і підходить до мене.
- А навіщо нам бути разом?Ти хочеш зробити помилку?Я не так,що потрібна тобі.Тобі потрібна красива,багата , та яка буде слухати тебе, не буде пити ...ну ти зрозумів.А я не так.- Я помалу відводжу погляд.
- Ну а якщо я в тобі знайшов ідеальну, то що мені робити?ЩО????????