Відчайдушна

Частина 2

На душі просто погано. Я не можу передати все словами.До середини ночі я просиділа під тією будівлею. Мені не було страшно ,що хтось підійде чи навіть поб'ють мене. Самі знаєте чому. Мені стало дуже холодно та ще й злива стала набагато сильнішою. Тому вирішила піти додому.Знаю,що зараз мене там не чекають. Хоча можливо батько чекає ,щоб знову ударити мене. Я встаю з холодної землі та дивлюся навколо.Зразу зрозуміла куди потрібно йти . Помалу я пішла до свого будинку. Йти було не мало, тому добралася я до нього аж через 40 хвилин.Відчиняю тихо двері та проходжу всередину. Вже ніде не світиться , лише чую що в залі ''говорить'' телевізор. Підійшовши ближче я побачила ,що на дивані лежить Мелісса. Вона посварилася з батьком?Ніколи ще такого не бачила між ними . Та й думаю,що посварилися вони за мене.
- Меліссо ...- тихо шепочу я та підходжу до дивану.Вона дивиться на мене плачучими очима від чого я дуже дивуюся .- Чому ти плачеш? Щось сталося?.- запитую й неї.
- Ні ..- витираючи сльози говорить вона .- Де ти так довго була?Батько переживав ... і я...З тобою все добре?Нічого не болить - спокійно промовляє вона .Показує на місце коло себе,щоб я сіла там. Я так я роблю. Підходжу та навіть трішки злякано сідаю.
- Я гуляла по місту. Ні, не молить.Хоча...мені дуже болить душа і серце. - Вона хитає головою , адже добре розуміє,що я маю на увазі.
- Батько випадково тебе ударив. Не свідомо. - вона пробує ''закоректувати'' батько вину . Ну я її навіть розумію.Все ж вона його дружина .
- Випадково він на тобі одружився.- жінка падає в ступір дивлячись на мене.
- Лісо ... не кажи так. Ти сама все дуже добре знаєш. Ми з твоїм батьком давно разом.
- Так? Давно?Та якщо б він тебе не зустрів було б все добре. Він би не розвівся з мамою і та б зараз була жива.
Мелісса просто мовчить.Потім тихо зітхає відводячи погляд. Ось я чую кроки батька.
- Невже ти прийшла.- він говорить грізно, але просто насміхається .- Ти дуже багато собі дозволяєш.Ще одна така витівка і я тебе вб'ю. - Він звісно говорить не серйозно , але зараз я в такому стані ,що сприймаю все дуже серйозно і навіть до самого серця та душі.
- Моє життя нічого не коштує!.- відповідаю я лукаво дивлячись в його очі. До речі, у мене його очі. Такого ж кольору.Але зараз не про це. Знову починається цей скандал.Батько сідає на диван до Мелісси , а я встаю та йду до виходу з зали.
- Тепер ти будеш завжди ходити до школи. Відвозити і забирати тебе буде мій водій.- очевидно,що батько говорить ці слова серйозно.
- Ти здурів? Я не буду робити , що ТИ хочеш .- наголосила я та ступила ще крок.
- Оу, мила донечко, якщо ти не будеш робити це правило, то залишишся без грошей.- От тут я не витримую і починаю голосно сміятися.
- Що ? Без грошей? Давай разом згадаємо коли ти їх давай мені. Ммм. - я немов замислююся . Вже за мить говорі серйозно.- Ти ніколи їх не давав для мене, до того ж , ти ніколи не платив на мене елементи . Забув? Так що ще хто кого має слухати. Батько який за останні 9 років не разу не подзвонив . Ти навіть листа мені не написав. Хоч пам'ятаєш коли у мене день народження?Спочатку подумай про себе , а потім берися за моє виховання.Хоча не думаю,що ти перевиховаєш мене. Не в твоїх силах , батьку .- Я весь час дивилася йому в очі.Мені навіть здалося,що він все зрозумів . Навіть стало трішки шкода його . Я ж так грубо з ним . Але що поробиш?Він сам винен. Мелісса обіймає його , а я йду в свою кімнату. Там включаю світло та закриваю двері на ключ. Кладу рюкзак під двері та зітхаю. Ця кімната така як і завжди.Хочеться чогось змінити. Цим й займуся якось в інший день.Ви напевно думаєте,що я просто хоче привернути до себе увагу інших людей?Ні, це не так.Я просто хочу довести для них , що не лише я можу бути не права , вони також . Одяг мій був дуже брудний, тому я вирішила піти до душу. Взяла чистий одяг з білизною і пішла в свою власну ванну . Там я провела приблизно 30 хвилин . Вийшла звідти вже в піжамі. Я була наскільки втомлена , що хотіла просто спати.