Відчайдушна

Частина 14

Невже я так швидко звикла до нього? Невже ось так просто довіряю йому? Я не швидко звикаю до людей, але він виходить виняток. На моєму обличчі легка усмішка. Ось ми біля його вілли. Разом виходимо з дорогої машини й йдемо в середину будинку. Тут вже все знайомо.
- Ти втомилася ? - Запитує в мене Крістіан. - Зараз підемо щось перекусимо, а потім я маю положити тебе спати. Брат твій знає, що ти сьогодні у мене, тому можеш не переживати, що тебе будуть шукати. Я сказав, що все беру на себе. Ти під моєю опікою. - Я мовчу. Ну а що мені казати? Відповіді на питання які я хотіла почути він вже сказав. Думки читає? Від цього можна очікувати, що завгодно.
- Як скажеш. - Скидаю його піджак і йду до кухні . А там вже накритий стіл. Напевно в нього є прислуга яка це все зробила. Повезло людині з життям. На мить я замислююся про минуле. А мені повезло? Так, зараз я дуже щаслива. В мене є те, чого я хотіла завжди. Самі знаєте, що це. Мрії здійснюються!!!
- Сідай до столу. Тобі пора добре поїсти. - Промовляє Кріс та ми сідаємо до столу.
- Така увага до мене, погана! Я сама знаю, що мені потрібно. - закочуючи очі говорю я.
- Доки ти зі мною, доти будеш робити те, що говорю я . - я вирішила проігнорувати його слова, бо говорити щось до цього чоловіка просто марно. Він впертий і це я побачила при першій зустрічі. Ми з нтм починаємо їсти. Страви дуже смачні і я готова з'їсти все. Це я і роблю.
- Тобі не забагато? - з насмішкою митає Кріс..
- А тобі шкода? - Фиркаю в його сторону і далі їм смачний суп.
- Не шкода . Просто шокований, що в таку малу дитину лізе так багато їжі.
- Я не дитина. - Невдоволено кричу я . Невдовзі встаю зза столу.
- Стоп, я не хотів тебе образити. Ти ж справді ще дитина. В усіх сенсах цього слова. - Кріс йде до мене та обіймає.
- Я знаю. - Притулилася до чоловіка. Я навіть не заперечувала його слова, все ж він правий. Та тут він цілує мене! !! Уявляєте? ЦІЛУЄ!
- Що ти робиш? -Тихо запитую я.
- те що мав зробити давно. Просто поцілувати. - Я посміхаюся та довірююся йому зануривши руки в його волосся. Далі ви зрозуміли, що було. Перший інтимний зв'язок- справа не дуже приємна. Я лежу коло Крістіана який обіймає мене. Мені тепло і комфортно. Ніколи не думала, що моїм першим чоловіком буде Крістіан! Ця зірка! Я відчула його тіло, запах. Тепер я знаю його ще краще. Та чи добре це? Так! Тепер я можу йому довіряти і він це має розуміти.
- Тобі сильно боляче не було? В деяких моментах я був не дуже ніжний. - Я мовчу . Не знаю, чи була то біль, чи насолода. - Скажи хоч щось, Васса . - Чоловік цілує мене в лоб, а я пригортаюся до нього.
- Давай просто спати. - Шепочу я до нього. Я дуже хочу відпочити, адже це дуже втомило.
Ранок. Перші промінці сонця завітали в нашу кімнату. Я прокинулася й зразу пішла в душ, а коли прийшла, Крістіана не було. Обмотана в рушник я пішла шукати його
- Доброго ранку, Кріс! - Проходжу я на кухню . Чоловік стоїть біля плити в джинсових шортах. З його сторони пахне запашним омлетом.
- Ти вже прийшла... ? Я не вспів нічого приготувати ще. Тому зачекай трішки. Декілька хвилин і я нагодую тебе найкращою їжею в світі - Я посміхаюся та сідаю до столу. Зараз його просто не впізнати . Він готує для мене . Такий простий і ніжний.
- Невже це ти? Я дуже шокована, але приємно шокована - Чоловік підходить і цілує мене в губи. Я цілую його . Ранній поцілунок- найкраще. Через 20 хвилин Кріс накриває на стіл і ми їмо. Мені справді було дуже смачно. Я пішла збиратися разом з ним. Зараз він відвезе мене додому. В 10 годині я вже вдома. Ми попрощалися з ним і маємо зустрітися ввечері. Пройшов тиждень, в той вечір я не пішла на зустріч . Було погане самопочуття. І, як виявилося, це вилізло мені боком. Сьогодні я йду в лікарню, бо зробивши два тести зрозуміла, що вагітна. Мамі я нічого не казала. Ви напевно подумаєте, що я шлюха. Ну що я тут зроблю?
Я віддалася йому і не знала, що так станеться . Коли Кріс дзвонив чи приїжджав до мене, я його уникала. Я прийшла до лікарні та зразу в кабінет лікаря. Пацієнтів не було.
- Доброго дня. - говорю до лікаря. Він каже лягати мені на''ліжечко'' і я це роблю . Йде 5 , 10 , 15 , 20 хвилин і я чую слова лікаря.
- Ви вагітні... - Я не кажу ні слова, а просто встаю і йду з кабінету. Дитина.... у мене буде дитина. Що я скажу Крісу? Мамі? Татові? Нагуляла?
- Лісса. .- Чую я голос Кріса та повертаюся в його сторону . Крістіан йде до мене та кладе руки на плечі.
- Що ти тут забув? - Шовану питаю я. Мені не хочеться зараз бачити його, але ця зустріч мпла відбутися.
- Йшов за тобою. Ти хвора? Що з тобою? - Сказати зараз йому правду буде найкраще.
- Вітаю. У тебе буде дитина. - Так і не дослухавши його я йду від чоловіка додому. Ну от чому я пішла я не побачила його реакції. Чому?