Історія починається з того, що вампіри живуть майже людським життям.У їхньому місті є коледж для вампірів, церква(так церква тому що мені так хочеться),у них є діти. І портал у наш,реальний світ.
Я повернулася в кімнату і ми разом з Прім пішли на заняття, але дорогою я не уникла запитань від сестри. -Де ти була? Коли я прокинулася тебе вже не було. -Я рано прокинулася і щоб не розбудити тебе пішла оглянути школу. -І як,оглянула? -Так. Їдальню ти показувала тож я вирішила піти в бібліотеку. -Гарна правда? -Гарна?Та вона чудова! Прім посміхнулася і ми вже дійшли до класу. Ну до мого, а Прім треба було йти трохи далі. Ввійшовши в клас я сіла на перше вільне місце, а їх було досить багато. Просто деякі підняті стільці підписані, я сіла там де не було підписано. Учням мого віку звично приходити прямо перед дзвінком і так я вгадала я сіла на вільне місце, але біля мене сиділа одна дівчина, вона здалася мені досить приємною. -Привіт. Ти тепер зі мною сидиш? -Привіт. Схоже на те.) -Ліз. Єлизавета Джонсон. -Лія. Можна просто Лія ;-) -От і добре. Поки ми знайомилися виявилося що перший урок у нас веде міс Ларрінгтон. Вона увійшла і представила себе і кожного з нас. Мене здивувало, що майже всі вампіри знали одне одного. А я нікого, ну крім Ліз. І ще як виявилося у нас багато телегінезних (тих у кого дар телегінезу). Як я це зрозуміла? Коли вони прийшли то силою думки знімали стільці, нічого складного. Заняття пройшли досить швидко і всі рванули в їдальню. Після обіду (півночі) всі розійшлися по кімнатах за уроки і т.д.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
